Годі уявити процес навчання астрономії без використання наочності. Нині в навчанні астрономії застосовують найрізноманітніші засоби наочності, найкращим з яких, як на наш погляд, є планетарій.
Ще років 10—15 тому, говорячи про планетарій, мали на увазі культурно-просвітницьку установу, де спостерігали зоряне небо, штучно створене спеціальним апаратом. Нині чуємо про цифрові, електронні, індивідуальні, надувні тощо планетарії. За цим розмаїттям інколи втрачається власне суть планетарію як такого.
Планетарій як культурне явище. (Місія сучасного планетарію)
У світі нині працює кілька тисяч стаціонарних планетаріїв. Ідеться про спеціальні заклади, що мають власну будівлю (часто доволі оригінальної архітектури) і які обладнано апаратом «Планетарій». Такі заклади своєю суттю — культурно-просвітницькі установи, адже в них можна не лише спостерігати зоряне небо, але й дізнатись про нього щось нове.
Це «нове» створюють творчі співробітники планетаріїв (часто їх називають лекторами) у вигляді аудіо-візуальних програм. Окремі з таких програм (серед них і ті, що були створені в Київському республіканському планетарії) є справжніми шедеврами планетарського мистецтва і планетарської праці.
Астрономія як навчальний предемет приваблює багатьох дітей сподіваннями на глибше знайомство із зоряним небом. У кожного, хто хоча б один раз спостерігав зоряне небо, залишились про це яскраві спогади. Шкільний курс астрономії мав би спиратись на цей позитивний емоційний досвід. Але так у процесі навчання буває не завжди. Причина, переважно, проста — ніде показати зоряне небо.
Однак, якщо донедавна можна було миритися з такими обставинами, то нині — інший час. Тепер є засоби, що дозволяють без особливих зусиль показати створене штучно зоряне небо: чи то на моніторі персонального комп’ютера, чи на екрані.
Апарат «Планетарій». (Планетарії — центри новітніх технологій)
Зоряне небо, його незбагненна краса, позитивні емоціїї від спостережень — все це спонукало людину до винаходу спеціальних пристроїв, які б відтворювали певні небесні явища або створювали картину, близьку за своїм виглядом до справжнього зоряного неба.
Нині існує кілька технічних рішень, які забезпечують можливість створення штучного зоряного неба. Про них на сторінках «Астроосвіти» розповідає Віталій Боровик — найкращий в Україні фахівець з питань технічного обаштування планетаріїв та планетарського обладнання.
Київський республіканський планетарій. 1990—2001 рр.
(суб’єктивний погляд на історію)
Автор цього сайта після закінчення Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка розпочав трудову діяльність лектором 3-ї категорії Київського планетарію.
Це було ще в старому планетарії на вул. Челюскінців (нині вул. Костельна). Після цього — більше 10 років роботи в планетарії, який на той час значно розширив тематику діяльності: від упровадження нових абонементів з нових навчальних предметів для учнів до започаткування «Театру під зоряним небом», картинної галереї «Персона», науково-популярного журналу «Наше небо» та багато іншого.
