29 березня 2026 р.
Пульсари переписують правила
Уявіть собі маяк, який не просто посилає свій промінь з вершини вежі, а одночасно випромінює інший з точки далеко в морі. Це розумний спосіб уявити те, що астрономи щойно відкрили про один з найекстремальніших об’єктів Всесвіту.
Пульсари — це залишки згаслих зір, об’єкти такі щільні, що чайна ложка їхньої речовини важила б мільярд тонн. Обертаючись, вони освітлюють небо променями радіохвиль наче величезні маяки. Із Землі такі промені видно як регулярні імпульси. Мілісекундні пульсари, виділені в окремий клас, обертаються сотні разів щосекунди з такою точністю, що за ними можна відстежувати час, як за найкращими атомними годинниками.
Фото з сайту www.universetoday.com.
Протягом десятиліть загальноприйнята відповідь на питання, звідки беруться ці радіоімпульси, була простою: вони виникають поблизу поверхні, близько до магнітних полюсів. Акуратно, логічно, усталено. Тільки це неправильно. В новому дослідженні науковці проаналізували радіоспостереження майже 200 мілісекундних пульсарів та порівняли їх з даними гамма-випромінювання. Те, що вони виявили, повністю перевернуло усталену картину.
Близько третини цих пульсарів показали радіосигнали, що надходять з двох абсолютно окремих ділянок, з чіткими проміжками між ними. Цікаво, що таку закономірність виявлено лише приблизно у 3% пульсарів, які обертаються повільніше. Найважливіше те, що багато з цих ізольованих зовнішніх імпульсів точно збігалися зі спалахами гамма-випромінювання, виявленими телескопом NASA «Фермі» під час попередніх спостережень.
Ці об’єкти слугують точними інструментами для вивчення гравітації, дослідження природи щільної матерії та навіть виявлення гравітаційних хвиль, що проходять крізь тканину простору-часу. Знання того, звідки насправді походять їхні сигнали та чому в них саме такий вигляд, має величезне значення для точної інтерпретації цих вимірювань.
За інф. з сайту www.universetoday.com
