7 січня 2025 р.

Неочікуваний механізм пояснює формування системи Плутон — Харон

Десятиліттями планетологи припускали, що незвично великий супутник Плутона Харон утворився внаслідок процесу, подібного до появи Місяця — зіткнення масивних тіл з подальшим розтягуванням і деформацією рідиноподібних тіл. Ця модель прийнятна для системи Земля — Місяць, де інтенсивне тепло та більші маси означає, що тіла, які зіткнулися, поводяться майже як рідини.

Однак у застосуванні до меншої, холоднішої системи Плутон — Харон цей підхід не враховує вирішальний фактор: структурну цілісність каменів і льоду. «Плутон і Харон відрізняються — вони менші, холодніші та складаються головно з каменю і льоду», — сказала доктор Адін Дентон (Adeene Denton), докторант з Місячно-планетарної лабораторії Аризонського університету. «Коли ми взяли до уваги фактичну міцність цих матеріалів, ми виявили щось абсолютно несподіване».

Застосувавши вдосконалену модель зіткнення, науковці виявили, що замість того, щоб розтягнутися під час зіткнення, Плутон і прото-Харон тимчасово злиплися разом, обертаючись як єдиний об’єкт у формі сніговика. Потім вони роз’єдналися й утворили подвійну систему, яку ми спостерігаємо нині. Подвійна система виникає, коли два небесних тіла обертаються навколо спільного центра мас.

«Більшість сценаріїв зіткнення планет належать до класу «удар і відскік» або «удар і злиття», — сказала доктор Дентон. «Ми виявили щось зовсім інше — сценарій «поцілунок і обійми», коли тіла стикаються, на короткий час злипаються, а потім роз’єднуються, залишаючись гравітаційно зв’язаними».

«Переконливим у цьому дослідженні є те, що параметри моделі, які пояснюють захоплення Харона, зрештою виводять його на правильну орбіту», — сказав професор Ерік Асфауг (Erik Asphaug), також з Місячно-планетарної лабораторії Аризонського університету.

Дослідження також припускає, що Плутон і Харон були недоторканими під час зіткнення, зберігаючи більшу частину свого початкового складу. Це кидає виклик попереднім моделям, які передбачали значну деформацію та змішування під час удару.

За інф. з сайту www.sci.news