В Україні нині майже не говорять про планетарії, про їхню діяльність, проблеми, перспективи тощо.
Ми намагаємось подолати таке «мовчання».
Місія сучасного планетарію (закінчення)
Друга цікава форма спілкування — диспути, коли наукове питання (найчастіше проблемного характеру) розглядають з різних поглядів кілька фахівців. Для проведення таких диспутів потрібен модератор, який, з одного боку, розуміє суть проблеми, а з другого, буде допомагати фахівцям вести диспут мовою, яку розуміють слухачі. Дуже добре, якщо учасники диспуту залучають до нього активних слухачів, звертаючись до них із запитаннями чи пояснюючи їм певні аспекти питання, яке розглядають.
Означені форми — традиційні для планетарію, хоча в останні роки не чути про диспути з актуальних наукових питань, які були б організовані й проведені українськими планетаріями. Дивно, але навіть науковці-астрономи нині рідко виступають з лекціями в наших планетаріях. Ми розуміємо проблеми, які виникають під час організації таких лекцій, але не вважаємо їх непереборними. Вони, як і все інше, вимагають певних зусиль, не більше того.
Традиційних форм спілкування нині вже мало, адже люди хотять отримувати інформацію у звичний для кожного спосіб. Саме тому ми не виключаємо можливості демонстрації в залі планетарію кіно- чи відеофільмів з їх подальшим обговоренням, як до речі й застосування під час лекції фрагментів фільмів. Але ми категорично проти перетворення планетарію в кінотеатр, тим паче з демонстрацією фільмів сумнівного змісту і якості. Наші сучасні планетарії не можуть крутити кіно без ущербу для своєї основної діяльності, адже доводиться відводити на це час у зоряній залі (спеціально обладнаних для кінопоказу залів поки що не має жоден український планетарій). Але в планетарії може працювати клуб науково-популярного чи, наприклад, науково-фантастичного, кіна.
-
...ми категорично проти перетворення планетарію в кінотеатр, тим паче з демонстрацією фільмів сумнівного змісту і якості. Наші сучасні планетарії не можуть крутити кіно без ущербу для своєї основної діяльності, адже доводиться відводити на це час у зоряній залі (спеціально обладнаних для кінопоказу залів поки що не має жоден український планетарій).
Можливі й навіть бажані також інші форми візуальних мистецтв у планетарії. До таких відносимо театральні вистави (як приклад, діяльність колись в Київському республіканському планетарії «Театру під зоряним небом», чи вистави для дітей, поставлені Олегом Роєнком), театрально-музичні й балетні композиції («Крізь простір і час», автор — Валентина Боровик, постановник танців – Алла Рубіна), концерти класичної музики та ін.
Для сучасного планетарію важливо залучати відвідувачів не лише з логічним типом мислення, але й тих, хто сприймає світ образно. Саме на вирішення цього завдання має бути спрямована театрально-концертна діяльність. Але цим не варто обмежуватись. Можна обладнати виставковий зал чи відкрити художню галерею (як приклад, художня галерея «Персона», що діяла в свій час у Київському республіканському планетарії).
Сучасна людина все більше і більше потребує інтерактивної діяльності (до неї вона призвичаїлась завдяки комп’ютеру й Інтернету), а тому планетарій має потурбуватися про відкриття ділянок інтерактиву на своїй території. Найкраще, якщо ці ділянки будуть гармонійно поєднані з усіма іншими формами роботи планетарію. Ідеться про те, що це мають бути не окремі інтерактивні експонати (і тим паче не ігрові автомати) чи спеціальні кімнати. Варто домогтися того, щоб увесь простір сучасного планетарію був пронизаний цільною, спрямованою на досягнення загальної мети, інтерактивною складовою.
Так, майже конспективно, можна описати те, яким має бути сучасний планетарій за змістом. Якщо говорити про його суть загалом, то ми бачимо сучасний планетарій як штучно сконструйований культурний простір, у якому через живе, пряме, зацікавлене спілкування людина отримує можливість індивідуального пізнання Всесвіту та його окремих об’єктів, що має бути запорукою її самопізнання, розкриття й нарощування нею своїх творчих здібностей.
-
Якщо говорити про суть планетарію загалом, то ми бачимо сучасний планетарій як штучно сконструйований культурний простір, у якому через живе, пряме, зацікавлене спілкування людина отримує можливість індивідуального пізнання Всесвіту та його окремих об’єктів, що має бути запорукою її самопізнання, розкриття й нарощування нею своїх творчих здібностей.
Іван Крячко, голова ради НГО «Київський планетарій», січень 2013 р.
