Міжнародний рік астрономії
Астрономічні новини

У цьому розділі подано астрономічні новини, зміст яких є цікавим в контексті астрономічної освіти. До окремих повідомлень ми додаємо свої коментарі, а також довідки.

23.07.2010

Астрономи знайшли новий підхід до вивчення темної матерії у Всесвіті

Новий метод вивчення великих структур у Всесвіті, таких як галактики та їх скупчення, може в майбутньому допомогти з'ясувати природу загадкової темної матерії. Про це йдеться в статті китайських і канадських дослідників, яку опублікував журнал Nature.

Автори нової статті під керівництвом Цзю Чин Чана (Tzu-Ching Chang) з Китайської Академії в Тайпеї та Університету Торонто в Канаді вважають, що дослідження великомасштабної будови Всесвіту можливе за допомогою радіохвиль. Методика, запропонована вченими, передбачає реєстрацію радіохвиль атомів водню — найпоширенішого елемента у Всесвіті. Він є основною речовиною для термоядерних реакцій в надрах зір, перебуває у вільному стані в формі газових хмар всередині галактик, а також присутній в міжзоряному та міжгалактичному просторі.

Що далі міститься те або інше скупчення водню від Землі, то сильніше його радіовипромінювання (на довжині хвилі 21см). При цьому інтенсивність такого випромінювання пропорційна кількості водню, а отже, за нею можна визначити, що саме міститься в цій ділянці Всесвіту — велика чи мала галактика, або надзвичайно розріджена міжгалактична хмара водню.

Під час експерименту з переобладнаним телескопом Грін-Бенк в Західній Вірджинії (США) вчені встановили, що, навіть не маючи великої кутової роздільної здатності, необхідної для фіксації окремих галактик, цей телескоп дуже точно виявив структуру великих об'єктів. Вона збіглася з тією, яку вже було виявлено на цій ділянці космічного простору під час попередніх робіт астрономів з оптичними телескопами.

Методика, окрім того, дає змогу враховувати й виокремлювати з прийнятого сигналу перешкоди, що створюють небесні об'єкти, розташовані відносно близько до Землі: водень у нашій Галактиці й штучні радіоджерела.

Учені без особливих зусиль встановили структуру великих об'єктів Всесвіту, що містяться на невеликій ділянці зоряного неба на відстані від 6 до 12 мільярдів світлових років від Землі. За умови роботи з оптичним телескопом це вимагало б значно більших зусиль.

За допомогою телескопа, який спеціально спроектували для дослідження Всесвіту новим методом, вчені зможуть достатньо швидко встановити структуру до 50% всіх великих об'єктів Всесвіту, тоді як нині цей показник становить лише 0,1%.

За інф. www.novosti-kosmonavtiki.ru

21.07.2010

Астрономи відкрили наймасивнішу з відомих на сьогодні зір

У Всесвіті знайдено наймасивнішу з відомих нині в астрономії зір. Маса світила RMC 136a1 дорівнює 265-и сонячним. Статтю вчених з описом незвичайної зорі опублікував журнал Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. Її короткий виклад наведено в прес-релізі Європейської південної обсерваторії (ESO).

Учені за допомогою масиву телескопів VLT (Very Large Telescope — Дуже великий телескоп) у Чилі спостерігали два зоряних скупчення — NGC 3603 і RMC 136a, віддалених від Сонячної системи на 22 тисячі й 165 тисяч світлових років відповідно. Фахівці також використовували дані про ці скупченнях, зібрані Космічним телескопом ім. Габбла.

Астрономи виявили в другому скупченні (воно міститься у відомій туманності Тарантул, що є складовою знаменитої галактики Велика Магелланова Хмара) надзвичайно яскраву зорю, яку назвали RMC 136a1 — її яскравість перевищує яскравість Сонця в 10 мільйонів разів. За оцінками вчених, RMC 136a1 є найяскравішою зорею з усіх відомих на сьогодні зір.


Порівняльні розміри різних типів зір

Температура поверхні RMC 136a1 становить близько 40 тисяч градусів Цельсія, що в сім разів більше, ніж температура поверхні Сонця. Вчені підрахували: щоб мати такі характеристики, зоря під час народження повинна була мати масу не менше 320 сонячних. До тепер вважали, що максимальне значення маси будь-якої протозорі вдвічі менше й становить близько 150 сонячних мас. На підставі зазначеного відкриття дослідники зробили припущення, що верхню межу маси новонароджених зір необхідно збільшити вдвічі.

Окрім зорі-рекордсмена, в скупченні RMC 136a (містить близько 100 тисяч зір) відкрили ще чотири зорі, маса яких в момент народження перевищувала загальноприйняту до тепер в астрономії межу в 150 мас Сонця.

За інф. www.eso.org/public/news/eso1030/

Коментар:
Це дуже цікаве й важливе відкриття. З'являються спостережні дані, що суттєво збільшують значення максимальної маси новонароджених зір. Отже, астрономам доведеться удосконалювати теоретичні моделі процесу зореутворення у нашому Всесвіті. Окрім цього, відкриття таких об'єктів, як RMC 136a1, дає змогу досліджувати властивості масивних зір.

21.07.2010

Повна картина "теплого" неба

17 липня поточного року орбітальний телескоп WISE, що працює в інфрачервоному (ІЧ) діапазоні електромагнітного спектра, закінчив перший повний огляд небесної сфери. Телескоп отримав понад мільйон зображень небесних тіл: від дрібних астероїдів до віддалених галактик.

Телескоп WISE, зокрема, виконав спостереження понад 100 тис. астероїдів, в тому числі й раніше невідомих астрономам. Левова частка з них розташована у Головному поясі астероїдів між орбітами Марса і Юпітера. Проте майже сотня з цих астероїдів час від часу проходять близько до Землі, іноді — навіть небезпечно близько.

Зонд перебуває на орбіті Землі, що проходить над обома полюсами планети, постійно залишаючись над її нічним боком. На повне сканування небесної сфери йому знадобилося півроку. За наступні три місяці апарат ще раз огляне половину неба, що дасть змогу отримати докладнішу інформацію про небесні тіла, які він до того вже спостерігав. Напевно буде відкрито нові астероїди, зорі й галактики, а заодно з'ясовано, що ж змінилося на небесній сфері за цей час.

Місія ІЧ-телескопа WISE закінчиться тоді, коли в зонда вичерпається бортовий запас твердого водню, який є охолоджуючим агентом, необхідним для роботи інфрачервоного телескопа.


Знамените зоряне скупчення Плеяди очима ІЧ-телескопа WISE. Зображення змонтовано з декількох сотень знімків і охоплює 7 кв. градусів, тобто за розмірами еквівалентне площі 35-ти дисків повного Місяця. Це панорамне фото отримано за допомогою 4-х інфрачервоних датчиків WISE, що працюють в різних діапазонах. На знімку видно велику газопилову хмару, в яку "загорнуті" зорі цього скупчення.

Насамкінець: перше офіційне оприлюднення зібраної WISE інформації (80% площі небесної сфери) науковій спільноті заплановано лише на травень наступного року.

За інф. www.universetoday.com

Коментар:
Інфрачервоний діапазон (так зване теплове випромінювання) електромагнітного спектра приваблює астрономів тим, що в ньому можна спостерігати небесні об'єкти, які мають відносно не високу температуру (ті ж таки астероїди). До таких належать, наприклад, протозорі — тіла, що перебувають на початковій стадії еволюції зір. Задача телескопа WISE полягає в тому, щоб скласти каталог джерел інфрачервоного випромінювання на які в майбутньому буде спрямовано увагу телескопа імені Дж. Вебба (новий космічний телескоп, який зараз виготовляє NASA).

17.07.2010

Механізм формування зір є універсальним

Астрономи, які спостерігали новонароджену зорю в сузір'ї Кентавра, знайшли докази на користь теорії згідно з якою всі зорі, незалежно від їх розміру, формуються за універсальним механізмом. Статтю авторів опублікував журнал Nature. Короткий виклад роботи приведено в прес-релізі Європейської південної обсерваторії (ESO).

Вчені спостерігали небесний об'єкт IRAS 13481-6124 — новонароджену зорю, що оточена пиловим диском. Маса світила, віддаленого від Сонячної системи на 10 тисяч світлових років, становить близько 20 сонячних, а діаметр співмірний з п'ятьма діаметрами Сонця. Донедавна вченим не вдавалося в деталях розглянути цю зорю, бо вона міститься дуже далеко і закрита пилом.

Нове дослідження IRAS 13481-6124 виконано за допомогою інтерферометра, встановленого на масиві телескопів VLT (Very Large Telescope — Дуже великий телескоп) в Чилі, та інструменту AMBER. Це дозволило отримати кутову роздільну здатність, еквівалентну роздільній здатності телескопа з діаметром головного дзеркала 85 метрів (найбільші сучасні телескопи оснащені дзеркалами діаметром трохи більшим 10 метрів).

Дослідники змогли в деталях побачити внутрішню частину пилового диска, що оточує зорю. Астрономи визначили, що він простягається на відстань близько 130 астрономічних одиниць (одна астрономічна одиниця відповідає відстані від Землі до Сонця), а його маса приблизно дорівнює масі новонародженого світила. Під впливом інтенсивного випромінювання зорі пиловий диск, на думку вчених, найближчим часом почне випаровуватися.

До сьогодні частина фахівців вважала, що такий характерний диск у принципі не може утворюватися навколо масивних протозір саме з причини їх потужного випромінювання. Вчені вважали, що великі (масивні) зорі утворюються не шляхом поступової конденсації газу і пилу, а інакше, наприклад у результаті злиття маломасивних світил.

За інф. www. Lenta.ru

Коментар:
Подану вище інформацію потрібно розуміти так, що знайдено ще один доказ на підтвердження теорії утворення зір шляхом колапсу (стискання) газопилової речовини під дією гравітації. Загалом питання утворення зір потребує докладного вивчення і на це спрямовано значні зусилля сучасної астрономії.

10.07.2010

Космічний зонд "Розетта" зустрінеться з астероїдом Лютеція

Сьогодні космічний зонд Європейського космічного агентства (ESA) "Розетта" (Rosetta) пролетить повз астероїд Лютеція. Це дасть змогу космічному апарату зробити знімки поверхні астероїда і дослідити його магнітне поле.

Астероїд Лютеція, з яким сьогодні зустрінеться "Розетта", має розміри 132 на 101 і 76 кілометрів. Передбачено, що за час польоту повз нього зонд визначить щільність і масу, а також встановить наявність екзосфери (розрідженої газової оболонки) і магнітного поля астероїда.

Крім того, "Розетта" має перевірити припущення астрономів про існування на астероїді великого кратера, в якому можуть бути виходи металевих руд. Заплановане зближення з небесним тілом відбудеться о 18 год 44 хв за київським часом. Мінімальна відстань до астероїда становитиме 3170 км, при цьому повз нього зонд пролетить зі швидкістю до 15 кілометрів на секунду. Дані, отримані від космічного апарата, сьогодні ж надійдуть в лабораторії Європейського космічного агентства.

Зонд "Розетта" є унікальним апаратом в історії дослідження космічного простору. Його розробку розпочали в 1986 р. відразу ж після дослідження земними зондами (радянськими "Вега-1" і "Вега-2", європейським "Джотто" та двома японськими апаратами) комети Галлея, яка в той рік наближалася до Землі на мінімальну відстань. Передбачали, що зонд "Розетта" зможе взяти проби ґрунту комети Віртанен (трохи пізніше ціль змінили на комету Чурюмова-Герасименко). Однак через вихід у 1992 р. NASA з проекту в Європейському космічному агентстві обмежилися планом висадки "Розеттою" на поверхню комети спеціального модуля Philae, який має зробити хімічний аналіз її ґрунту, уточнити параметри ядра і передати ці дані на Землю.


Космічний зонд "Розетта" і посадковий модуль на поверхні ядра комети Чурюмова-Герасименко. Фрагмент мал. художника-фантаста з сайта www.inright.ru/news/id_262

Запуск космічного апарата відбувся в березні 2004 р. До 2014 р. зонд повинен досягти комети Чурюмова-Герасименко. Ця зустріч відбудеться на відстані більше 70 мільярдів кілометрів від Землі. Маршрут зонда підібрали таким чином, щоб він для прискорення використав гравітаційне поле Землі й зміг в 2008 р. зблизитися з астероїдом Штейнс. У 2004-2009 роках "Розетта" тричі пролітала поблизу Землі, і тепер зонд остаточно пішов від неї.

За інф.www.inright.ru

06.07.2010

На території Перу виявлено доісторичну сонячну обсерваторію

В латиноамериканській країні Перу археологи виявили сонячну обсерваторію вік якої перевищує 2300 років. За словами археологів, ця обсерваторія є найдавнішою на території Північної, Центральної і Південної Америк і однією з найдавніших у світі. Спорудження обсерваторії свідчить про те, що в 500 р. до н.е. — 300 р. н.е. там проводили церемоніальні обряди, присвячені культу Сонця.

За інф. www.novosti-kosmonavtiki.ru

30.06.2010

Визнано справжність перших фотографій позасонячних планет

Астрономи підтвердили, що на перших фотографіях позасонячних планет, зроблених телескопом з поверхні Землі, зафіксовано справді планети, а не артефакти, пов'язані з недосконалістю оптики. Робота вчених опублікована в журналі The Astrophysical Journal, коротко про неї пише портал Space.com.

Першу фотографію позасонячної планети 1RXS 1609 у видимому світлі зроблено в обсерваторії Джеміні (Gemini) в 2008 р. До тепер зберігалася ймовірність, що це зображення викликане оптичними спотвореннями, проте нові спостереження з використанням адаптивної оптики з високою роздільною здатністю виключили таку можливість. Адаптивна оптика — автоматична оптико-механічна система для корекції атмосферних спотворень, що впливають на якість зображення. Її застосування під час астрономічних спостережень дає значний виграш у якості "картинки", отиманої за допомогою телескопа.

Відкрита планета, маса якої у вісім разів більша, ніж маса Юпітера, обертається навколо зорі сонячного типу 1RSX J160929.1-210524 на відстані, що в 300 разів перевищує відстань від Землі до Сонця. Зоря віддалена від Сонячної системи на 500 світлових років і входить до групи молодих зір "Асоціації Верхнього Скорпіона" (Upper Scorpius Association). Температура на поверхні планети становить близько 1,5 тисячі градусів Цельсія, що робить її непридатною для життя.

Обсерваторія Джеміні (Gemini) збудована спільно США, Великобританією, Канадою, Чилі, Бразилією, Аргентиною і Австралією. Два восьмиметрових телескопи обсерваторії розташовані на Гавайях і в чилійських Андах. Нещодавно там зроблено ще кілька знімків планет, що перебувають за межами Сонячної системи. Серед них сфотографовано систему з трьох планет біля зорі HR 8799. Подальші спостереження за цими планетами дозволять уточнити механізм народження планетних систем у Всесвіті.

За інф. www. Lenta.ru

29.06.2010

Пугачу О.Ф. — 70 років!

29 червня 2010 р. виповнюється 70 років відомому українському астроному, провідному науковому співробітнику ГАО НАН України ПУГАЧУ Олександру Федоровичу.

Олександр Федорович Пугач народився 29 червня 1940 р. в місті Баку (Азербайджан). В 1962 році закінчив Одеський державний університет, фізичний факультет за спеціальністю "астрономія". В Головній астрономічній обсерваторії Національної академії наук України працює з серпня 1962 р.

Кандидатську дисертацію на тему "О вторичных колебаниях блеска некоторых нестационарных звезд" Олександр Федорович захистив у 1972 році в Єреванському університеті. У 1980 р. йому присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника за спеціальністю "астрофізика".

Олександр Федорович Пугач є членом Міжнародного астрономічного союзу і Європейського астрономічного товариства.

Його наукові інтереси пов'язані з дослідженнями в галузі фізики і еволюції зір, з науковим приладобудуванням та астрономічними спостереженнями. Олександр Федорович опублікував понад 100 наукових праць. Він є співавтором монографії "Звезды типа R Северной Короны" ("Наукова Думка", 1978 р.). Під науковим керівництвом О.Ф.Пугача захищені кілька кандидатських дисертацій.

Олександр Федорович Пугач був ініціатором і активним учасником створення Високогірної спостережної бази ГАО НАН України на горі Терскол (Кабардино-Балкарія), на базі якої згодом було створено Міжнародний Центр астрономічних та медико-екологічних досліджень. Під його керівництвом збудовано і введено в експлуатацію перший телескоп спостережної бази АЗТ-14. На цьому телескопі, з використанням розробленого і створеного О.Ф. Пугачем оригінального зоряного електрофотометра, виконано великий обсяг спостережних робіт з дослідження змінності блиску молодих змінних зір типу Ае/Ве Хербіга.

Олександр Федорович Пугач займається просвітницькою діяльністю та активно пропагує досягнення сучасної астрономічної науки.

За інф. www.mao.kiev.ua

Сайт "Астроосвіта" вітає О.Ф. Пугача з ювілеєм. Сонця та зоряного неба Вам, шановний Олександре Федоровичу, за будь-якої погоди!

19.06.2010

Став до ладу телескоп для високоефективного огляду неба

Прес-служба інституту астрономії Гавайського університету сповістила про те, що 13 травня поточного року на вершині Халеакала розпочав роботу телескоп Pan-STARRS 1 (PS1), оснащений рекордною для астрономічних систем матрицею — 1,4 гігапікселей.

Основне призначення телескопа — пошук об'єктів, зокрема астероїдів та інших малих небесних тіл, що проходять на небезпечній відстані від Землі.


Телескоп Pan-STARRS 1 (PS1). Фото з сайта www.universetoday.com

Апертура PS1 становить 1,8 м. Телескоп призначено для автоматичного сканування небесної сфери і виявлення об'єктів, що змінюють своє місце розташування або яскравість. Поле зору телескопа приблизно в 40 разів більше диска повного Місяця.

За одну ніч спостережень телескоп буде виконувати понад 500 експозицій, що відповідає приблизно 4 терабайтам спостережної інформації.

Очікують, що в перші три роки експлуатації телескоп Pan-STARRS 1 вдасться відкрити близько 100 тис. нових астероїдів, а також виявити ті з них, які становлять загрозу для Землі. Новий телескоп дасть змогу також створити каталоги для майже 5 млрд. зір і 500 млн. галактик.

За інф. www.novosti-kosmonavtiki.ru та www.universetoday.com

14.06.2010

Японський зонд повернувся на Землю після місії до астероїда

Японське космічне агентство оголосило про успішне завершення місії до астероїда Ітокава, що розпочалася в 2003 році.

Зонд Hayabusa увійшов в атмосферу і скинув капсулу, в якій, як сподіваються вчені, знаходяться зразки астероїдної речовини. Капсула приземлилася в заданому районі у пустелі на півдні Австралії, повідомляє AFP з посиланням на японське інформагентство Kyodo.

Hayabusa досяг астероїда Ітокава в кінці 2005 року. Зонд зробив дві посадки на його поверхню, щоб взяти проби речовини, однак вчені досі не впевнені, що це завдання було успішно виконано. Зібрати зразки могли перешкодити технічні несправності.

На зворотному шляху апарат також зіткнувся з технічними неполадками. Спочатку планували, що Hayabusa завершить місію в 2007 році. Повернення зонда довелося відкласти через нестабільну роботи двигунів.

За інф. www. Lenta.ru

09.06.2010

Побачив перше світло телескоп-робот для пошуку екзопланет

Європейська південна обсерваторія (Ла-Сілла, Чилі) увела в дію новий телескоп-робот для пошуку екзопланет, а також дослідження комет.

Телескоп TRAPPIST (TRAnsiting Planets and PlanetesImals Small Telescope) є повністю автоматизованим телескопом з діаметром дзеркала 0,6 метра. Це означає, що програму спостережень йому готують заздалегідь, а телескоп усю ніч в автоматичному режимі її виконує. Метеорологічна станція постійно стежить за погодою і у разі потреби закриває купол телескопа. Центр управління інструмента міститься в м. Льєж, Бельгія — це близько 12000 км. від того місця, де встановлено телескоп.


На фото з сайта www.eso.org/public/news/eso1023/: а) перше зображення телескопа-робота TRAPPIST — світло туманності Тарантул; б) зображення телескопа; в) башта телескопа-робота в обсерваторії Ла-Сілла.

Екзопланети телескоп буде розшукувати методом транзитів — реєструвати зменшення яскравості зорі внаслідок проходження по її диску планети (такі явища ми спостерігаємо у Сонячній системі для двох внутрішніх планет — Меркурія і Венери).

Для вивчення комет TRAPPIST оснащено спеціальними високоякісними кометними фільтрами, що дасть змогу астрономам реєструвати різні типи молекул під час проходження комети навколо Сонця.

"Ці дві теми проекту TRAPPIST є важливими компонентами нової галузі досліджень — астробіології — і спрямовані на вивчення походження і поширення життя у Всесвіті", сказав Майкл Гіллон, який відповідає в цьому проекті за дослідження екзопланет.

За інф. www.universetoday.com

07.06.2010

Натяки на життя знайшли на супутнику Сатурна

Дві можливі ознаки життя на супутнику Сатурна Титані виявлено за допомогою міжпланетного космічного зонда "Кассіні". Але вчені зауважують, що зафіксовані явища можуть бути спричинені й небіологічними хімічними реакціями.

На Титані занадто холодно для підтримки рідкої води на поверхні. Однак деякі вчені вважають, що екзотичні форми життя могли б існувати в озерах рідкого метану або етану, виявлені на цьому супутнику Сатурна.

У 2005 р. К. Маккей з NASA, М. Філд і Х. Сміт з Міжнародного космічного університету в Страсбурзі (Франція) передбачили, що такі мікроорганізми можуть жити за певних умов. Зокрема існування живих організмів має призвести до відсутності ацетилену на Титані й руйнуванню водню близько до його поверхні. І ось тепер космічний апарат "Кассіні" підтвердив ці прогнози.

Інфрачервоні спектри поверхні Титану не показали ознак ацетилену, хоча під дією ультрафіолетових сонячних променів він має постійно утворюватись в густій атмосфері супутника. Вимірювання "Кассіні" також вказують на те, що водень, який утворюється в атмосфері й поширюється як вгору, так і вниз, зникає поблизу поверхні Титану.

Отже водень не накопичується біля поверхні, а це може бути свідченням того, що його щось може там споживати. Результати показали "дуже незвичайну і зараз не з'ясовану хімію", сказав Маккей виданню New Scientist. "Звісно, це не є доказом життя, але результати дуже цікаві".

За інф. www.newscientist.com

04.06.2010

Український радіотелескоп РТ-70 успішно прийняв телеметричну інформацію з європейського космічного апарата "Mars-Express"


З 25 по 28 травня 2010 р. на радіотелескопі РТ-70 (м. Євпаторія) успішно виконано цикл робіт з прийому телеметричної інформації від космічного апарата «Mars-Express» Європейського космічного агентства (ЄКА).

Космічний міжпланетний зонд зараз працює на марсіанській орбіті. Реєстрацію сигналів від нього проводили згідно з домовленістю Національного космічного агентства України (НКАУ) та Федерального космічного агентства Російської Федерації про співпрацю з реалізації проекта «Фобос-Грунт».

Експеримент виконували фахівці Національного центру управління та випробувань космічних засобів НКАУ (м. Євпаторія), Радіоастрономічного інституту Національної академії наук України (м. Харків) та Науково-виробничого об'єднання ім. С.О. Лавочкіна (м. Москва, Російська Федерація).

За інф. www.novosti-kosmonavtiki.ru

02.06.2010

Звіринець небесних об'єктів на новому зображенні
Великої Магелланової Хмари

Європейська південна обсерваторія (European Southern Observatory ESO) оприлюднила нове зображення Великої Магелланової Хмари, отримане за допомогою 2,2-метрового телескопа в Ла-Сілла (Чилі).


На фото з сайта www.eso.org бачимо "небесний звіринець" різних космічних об'єктів в одній з ділянок Великої Магелланової Хмари. Поле зору становить один градус в поперечнику.

Астрономи часто направляють свої телескопи на Велику Магелланову Хмару (ВМХ), одну з найближчих галактик до нашого Чумацького Шляху, в прагненні зрозуміти Всесвіт. Нове ефектне широкоформатне зображення, отримане в Ла-Сілла, демонструє набір різних об'єктів і явищ (від величезних зоряних скупчень до яскравих залишків спалахів наднових зір), що містяться в одній з ділянок ВМХ. Такі спостереження забезпечують отримання інформації для широкого спектра науково-дослідних проектів з розгадки життя і смерті зір й еволюції галактик.

ВМХ міститься на відстані лише близько 160 тисяч світлових років від нашої галактики — дуже близько за космічними масштабами. Така близькість дає змогу вивчати цю галактику більш докладно, ніж більш віддалені системи. На зоряному небі ВМХ розташована в сузір'ї Золота Риба (південна півкуля), а тому ESO в Чилі має всі можливості для її спостережень. Величезна за людськими мірками, ВМХ є значно меншою від нашої зоряної системи. Її маса становить менше однієї десятої маси Галактики, а поперечник — 14 тисяч світлових років. Для порівняння, поперечник диска Чумацького Шляху становить приблизно 100 тисяч світлових років. Астрономи відносять ВМХ до нерегулярних карликових галактик.


Це нове ефектне широкоформатне зображення, отримане за допомогою 2,2-метрового телескопа Європейської південної обсерваторії в Ла-Сілла (Чилі), демонструє набір різних об'єктів і явищ (від величезних зоряних скупчень до яскравих залишків спалахів наднових зір), що містяться в одній з ділянок Великої Магелланової Хмари — однієї з найближчих до нас галактик. Частину об'єктів, що є на знімку, показано на врізках у збільшеному вигляді. Фото з сайта ESO (великі зображення).

Це зображення є мозаїкою чотирьох фотографій з ширококутної камери на MPG / ESO 2,2-метровому телескопі в обсерваторії Ла-Сілла в Чилі. Зображення охоплює ділянку неба в чотири рази більшу, ніж повний Місяць. Величезне поле зору цієї камери дозволяє побачити дуже широке коло об'єктів у ВМХ як єдину картину, але всеодно це лише невелика частина всій галактики. На зображенні видно десятки скупчень молодих зір, а також сліди розжарених газових хмар. Величезна кількість слабких зір, як своєрідний фон, заповнює зображення від краю до краю.

У верхній правій частині зображення бачимо нечітку овальну пляму — це кулясте зоряне скупчення NGC 1978. На відміну від більшості інших кулястих скупчень його вік становить, як вважають, всього лише 3,5 мільярда років. Наявність такого об'єкта у ВМХ дає підставу астрономам вважати, що ця галактика має більш недавню історію активного зореутворення, ніж наш Чумацький Шлях.

ВМХ має енергійні регіони зореутворення, а тому тут є багато вражаючих залишків вибухів наднових зір. У верхньому правому куті зображення бачимо залишок однієї з таких Наднових — дивної форми, майже прозора хмара, яку називають DEM L 190, або N 49. Ця гігантська хмара газу, що світиться, є найяскравішим залишком Наднової у ВМХ і має поперечник близько 30 світлових років. У центрі, де колись була зоря, нині міститься магнетар, нейтронна зоря з дуже потужним магнітним полем. У 1979 році виявлені потужні гамма-сплески від цього об'єкта.

У цій частині Великої Магелланової Хмари так багато зоряних скупчень й інших об'єктів, що астрономам їх ще вивчати й вивчати.

За інф. www.universetoday.com

31.05.2010

Роботу систем передачі даних зонда "Вояджер-2" відновлено

Повністю відновлена працездатність систем передачі даних американської автоматичної міжпланетної станції "Вояджер-2" (Voyager 2) збій в роботі якої вперше помічено 22 квітня 2010. Інформацію, що регулярно надходить від зонда вже 33 роки, було годі розпізнати.

Виконаний аналіз показав, що вірогідною причиною поломки апарата стала довільна зміна з невідомої причини значення однієї з комірок пам'яті бортового компьютера. Після його перезавантаження працездатність каналу передачі даних була відновлена.

Зараз апарат "Вояджер-2" перебуває на відстані 13,6 млрд. км від Землі в межовій ділянці між Сонячною системою і міжзоряним простором Галактики. Частина наукової апаратури зонда досі працює.

За інф. www.novosti-kosmonavtiki.ru

29.05.2010

Обсерваторія SOFIA здійснила перший політ

Стратосферна обсерваторія для інфрачервоної астрономії SOFIA (Софія), спільний проект NASA і німецького аерокосмічного агентства, виконала свої перші спостереження 26 травня поточного року.

Нова обсерваторія використовує модифікований літак Боїнг 747 на якому встановлено 2,5-метровий (100 дюймів) телескоп, виготовлений у Німеччині. Вона призначена для астрономічних спостережень на висоті близько 12 кілометрів. Таку висоту обрано тому, що атмосфера Землі, яка лежить нижче, затримує інфрачервоне випромінювання. А SOFIA буде реєструвати близько 80 відсотків інфрачервоного світла, яке доступне космічним телескопам. Обсерваторію планують використовувати для вивчення процесів утворення зір і планет в нашій галактиці.

Перший політ показав, що всі системи функціонують нормально, зокрема, система стабілізації і наведення телескопа працювала так, як і очікували інженери й астрономи. Зображення, отримані під час 6-годинного перельоту, — якісні й свідчать про готовність телескопа до виконання наукових задач.


На фото з сайта www.nasa.gov/mission_pages/SOFIA/index.html: ліворуч — у польоті Стратосферна обсерваторія для інфрачервоної астрономії SOFIA; у центрі — головне дзеркало 2,5-метрового телескопа; праворуч — інфрачервоне зображення Юпітера, отримане під час першого польоту обсерваторії (для порівняння подано зображення планети у видимому світлі).

Створення обсерваторії SOFIA, вартість якої перевищує $ 1 млрд, було зупинено через зайві витрати коштів. Однак NASA вирішило відновити фінансування на здійснення проекту в 2006 р. після критики з боку астрономів і технічного огляду, що показав — проект не має ніяких нездоланних проблем. Планують, що SOFIA виконуватиме інфрачервоні астрономічні спостереження цілих 20 років.

За інф. www.universetoday.com

27.05.2010

Галактики-піщинки на новому зображенні телескопа "Гершель"

Інфрачервоний телескоп "Гершель" Європейського космічного агентства зробив знімок дуже віддалених галактик, що перебувають на етапі формування й утворення зір.


Фото галактик, отримане інструментом SPIRE телескопа Гершеля. Це зображення отримано в ділянці небесної сфери (так званий отвір Локмана), що дозволяє спостерігати глибини Всесвіту. Ця "дірка" міститься у відомому північному сузір'ї Великої Ведмедиці.
Фото з сайта http://oshi.esa.int

Кожна з кольорових цяток на цьому новому зображенні з телескопа Гершеля є галактикою, що містить мільярди зір. Ми бачимо галактики в інфрачервоному світлі, які віддалені від нас у часі на 10—12 мільярдів років й розміщені відносно близько одна від одної.

Галактики показано в синьому, зеленому і червоному кольорах, що відповідає трьом діапазонам довжин хвиль в яких виконує спостереження "Гершель". Ті, що мають червоний колір, очевидно, найвіддаленіші й виникли близько 12 мільярдів років тому.

Отримане зображення є частиною програми (проекта) позагалактичних спостережень (Тhe Herschel Multi-tiered Extragalactic Survey, HerMES), яка спрямована на вивчення еволюції галактик у ранньому Всесвіті. Проект використовує приймач спектральних і фотометричних зображень (Spectral and Photometric Imaging Receiver, SPIRE), встановлений на телескопі Гершеля. За його допомогою виконано обстеження великих ділянок небесної сфери, в даному разі це 15 квадратних градусів, що становить близько 60-и видимих розмірів повного Місяця.

У планах програми HerMES — отримати більше зображень у більших за розміром ділянках небесної сфери, з тим щоб створити детальнішу картину того, як розвивалися й взаємодіяли галактики протягом останніх 12 мільярдів років.

За інф. www.universetoday.com

25.05.2010

Костику Р.І. — 70 років!

26 травня 2010 року виповнюється 70 років видатному українському вченому в галузі фізики Сонця та космічного приладобудування, лауреату Державної премії України у галузі науки і техніки 2003 року, лауреату премії НАН України ім. М.П.Барабашова, доктору фізико-математичних наук, члену-кореспонденту НАН України, головному науковому співробітнику ГАО НАН України КОСТИКУ Роману Івановичу.

Костик Р.І. народився в смт. Перечин Перечинського району Закарпатської області 26 травня 1940 року. З 1961 р. після закінчення Ужгородського державного університету і до сьогодні працює в Головній астрономічній обсерваторії НАН України.

Основні наукові праці Р.І. Костика присвячені вивченню фраунгоферового спектру Сонця, будові сонячної атмосфери та геліосейсмології. Це зокрема розробка теорії впливу звукових хвиль на профілі спектральних ліній в атмосфері Сонця, розв'язок оберненої задачі теорії дифузії випромінювання, пояснення яскравої облямівки сонячних протуберанців, що спостерігаються на сонячному диску.

Розроблена Костиком Р.І. нова тривимірна модель атмосфери Сонця базується на результатах унікального циклу спостережень ліній поглинання в спектрі Сонця, проведених на одному з найкращих у світі спектральних телескопів — монохроматорі подвійної дифракції ГАО НАН України.

Разом з проф. Е.А. Гуртовенком Костик Р.І. запропонував метод побудови узгоджених систем сил осциляторів, за допомогою якого визначив величини сил осциляторів близько 2000 ліній 49 хімічних елементів. Для такої кількості ліній це найточніша в світі система.

З 1986 року й до часу розпаду СРСР Костик Р.І. був координатором сформованої за його ініціативи Всесоюзної програми "Варіації глобальних характеристик Сонця".

Під керівництвом Р.І. Костика і за його безпосередньої участі розроблено та виготовлено макет спеціального телескопа "ДИФОС" для геліосейсмологічних досліджень Сонця в рамках спільних українсько-російських космічних проектів КОРОНАС-І та КОРОНАС-Ф. За допомогою телескопу "ДИФОС" вперше досліджено залежність потужності глобальних коливань яскравості Сонця від глибини та вивчено часову змінність потужності окремих мод на одній і тій же глибині. Ці дані та результати наземних спостережень з високою просторовою та часовою роздільними здатностями, отримані на найкращому в світі сонячному телескопі VTT, стали експериментальним підтвердженням того, що механізмом збудження сонячних локальних коливань є турбулентна конвекція. Р.І.Костик виявив, що конвекція в сонячній атмосфері проникає до висот 600-700 км, що має винятково важливе значення для вирішення проблеми нагріву сонячної хромосфери та корони.

Р.І. Костик автор біля 200 наукових праць та трьох монографій, член Міжнародної астрономічної спілки. Нагороджений медаллю "За трудовую доблесть" та медаллю ім. Ю.О. Гагаріна Федерації космонавтики Росії.

За інф. www.mao.kiev.ua

Сайт "Астроосвіта" вітає Р. І. Костика з ювілеєм. Сонця та зоряного неба Вам, шановний Романе Івановичу, за будь-якої погоди!

24.05.2010

Телескоп WISE сфотографував туманності Серце і Душу

Орбітальний інфрачервоний телескоп WISE (Wide-field Infrared Survey Explorer) зробив знімок туманностей Серце і Душа, що містяться в сузір'ї Кассіопеї й віддалені від Землі на 6000 світлових років. Про це у понеділок повідомила прес-служба NASA.


На фото ліворуч — туманність Серце (за каталогом — IC 1805), названа так тому, що нагадує людське серце, а праворуч — туманність Душа (за каталогом — IC 18485).
Всі чотири інфрачервоні детектори на борту WISE були використані для втілення цього образу. Кольори відповідно: синій і блакитний — інфрачервоне світло на довжинах хвиль 3,4 і 4,6 мкм, яке випромінюють зорі; зелений і червоний — випромінювання 12 і 22 мкм, у якому світиться гарячий пил.
Зображення охоплює ділянку (5,5 х 3,9 градусів) неба, що за шириною у 10, а за висотою майже у вісім разів більше повного Місяця.
Фото з сайта http://www.nasa.gov/mission_pages/WISE/multimedia/wiseimage20100524.html

Туманності Серце і Душа — величезний газопиловий комплекс Галактики, де відбувається утворення зір (тут є масивні зорі вік яких становить кілька мільйонів років). Телескоп WISE на сьогодні вже виконав три чверті з вього огляду неба в інфрачервоному спектрі й зробив близько мільйона окремих кадрів. Новий знімок складено із 1100 кадрів, які отримано за 3,5 години.

За інф. www.nasa.gov/mission_pages/WISE

21.05.2010

Японія направила "Світанок" до Венери

Японське космічне агентство вчора відправило до Венери міжпланетний зонд Akatsuki (японською "Світанок"). Разом з ним у космос стартував також супутник із сонячним вітрилом Ikaros (Interplanetary Kite-craft Accelerated by Radiation of the Sun, міжпланетний вітрильний апарат, що рухається за рахунок сонячного випромінювання) оснащений надтонкою мембраною розміром 14 на 14 метрів.


Міжпланетний зонд Akatsuki на орбіті Венери. Мал. з сайта www.stp.isas.jaxa.jp/venus/

Апарат для вивчення Венери Akatsuki має досягти своєї мети в грудні 2010 р. Він призначений для вивчення клімату, атмосфери і поверхні Венери. Супутник перебуватиме на еліптичній орбіті (від 300 до 80 тисяч кілометрів над поверхнею) щонайменше два роки й працюватиме у взаємодії з апаратом "Венера-Експрес (Venus Express) Європейського космічного агентства.

За інф. www.novosti-kosmonavtiki.ru

20.05.2010

Найкраще зображення галактики M83

Європейська південна обсерваторія (ESO) оприлюднила прекрасний знімок галактики М83 — найкращий з усіх, які було отримано з поверхні Землі.


Галактика M83. Фото: ESO, M. Gieles. http://www.eso.org/public/images/eso1020a/

Зображення отримано на Дуже великому телескопі (Very Large Telescope VLT) в обсерваторії Паранал (Чилі). Гарний астроклімат, досконалий телескоп, сучасний надчутливий приймач — і перед нами неймовірно детальне зображення спіральної галактики в інфрачервоному діапазоні.

Галактика М83 міститься на зоряному небі в сузір'ї Гідра. Її відстань від Землі складає приблизно 15 мільйонів світлових років. Ця зоряна система відома астрономам своїми численними Надновими: впродовж минулого століття в ній спостерігали шість спалахів наднових зір (рекордна кількість порівняно з іншими галактиками).

М83 є однією з найяскравіших сусідніх галактик. Однак, щоб її побачити потрібно мати принаймні бінокль (краще, звісно, телескоп).

За інф. з сайтів www.universetoday.com та www.eso.org

18.05.2010

І на Юпітері погода змінюється

Нові фотографії Юпітера, зроблені 9 травня поточного року австралійським астрономом Ентоні Уеслі (Anthony Wesley), показали, що величезна червонувата смуга хмар над південною півкулею Юпітера зникла.

Юпітер, найбільша планета Сонячної системи, має своєрідний "фірмовий знак" — Велику Червону Пляму, ураган розмірами як дві наші планети (до 40 тис. км в довжину і 14 тис. в ширину). Розташована ця пляма зазвичай на узбіччі Південного екваторіального поясу (Півд.ЕП) хмар — але в ті періоди, коли Півд.ЕП розсмоктується, зміщується ближче до Північного екваторіального поясу (Півн.ЕП). Таке відбувається з непостійною частотою, десь раз на 3—15 років.


До і після: Південний екваторіальний пояс хмарності на Юпітері зник

Уеслі пояснює: "Для спостерігачів ще з минулого року було очевидно, що на Юпітері ось-ось настане час, коли Півд.ЕП зникне, але з тих пір планета на небі кілька місяців була поблизу Сонця. Не дивно, що, як тільки знову настав період видимості Юпітера, всім не терпілося зробити знімки".

Що далі планета (для спостерігача з Землі) віддаляється від сонячного диска, то більш якісні її знімки можна отримати. Отже, можливо, вже цього року, або на початку наступного нам вдасться поспостерігати весь процес нової появи Півд.ЕП. Точний час цієї події невідомо, зазвичай, вона відбувається досить швидко, як для своїх колосальних масштабів: на цій широті Юпітера розпочинаються найпотужніші шторми, а потім хмарність скупчується в щільну смугу, яка охоплює всю планету.

Взагалі, зміни погоди на газовому гіганті Юпітері — явище досить буденне. Наприклад, Велика Червона Пляма, яка існує в атмосфері планеті вже мінімум 300 років (відтоді, коли її вперше помітили астрономи), демонструє дивовижну нестабільність. Кілька років тому цей шторм помітно посилився, а в минулому році, навпаки, проявив тенденцію до згасання.

За інф. www.popmech.ru

15.05.2010

Всеукраїнський фестиваль науки
в Головній астрономічній обсерваторії НАН України

17—18 травня поточного року в Україні відбудеться Всеукраїнський фестиваль науки приурочений до Дня науки.

Головна астрономічна обсерваторія НАН України запрошує до себе всіх охочих на заходи, що відбудуться в рамках проведення Всеукраїнського фестивалю науки. План заходів є на цій сторінці сайту ГАО.

Також у неділю, 16.05.2010, о 14.00 на радіо "Ера" у прямому ефірі буде розмова з доктором фіз.-мат.н. М.І.Міщенком (ГАО, NASA, Нью-Йорк).

ГАО запрошує не байдужих до зоряного неба й кого цікавить астрономія на пізнавальні екскурсії до музею Обсерваторії та науково-популярні лекції з різноманітних питань астрономії. Докладніше про це можна прочитати тут (див. інф. ЕКСКУРСІЇ ТА АСТРОНОМІЧНІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ В ГАО НАН УКРАЇНИ).

Вл. інф.

14.05.2010

Херсонському планетарію — 50 років

У ці травневі дні виповнюється 50 років від дня заснування Херсонського планетарію. Сайт "Астроосвіта" вітає один з найкреативніших планетарських колективів України з ювілеєм!

Сонця та зоряного неба вам за будь-якої погоди!

10.05.2010

Закономірності розташування квазарів вказують
на існування космічних струн

Група астрофізиків з університету штату Нью-Йорк у Буффало (США) показала, що встановлені під час дослідження квазарів особливості поляризації їх випромінювання можна пояснити впливом гіпотетичних астрономічних об'єктів — космічних струн.

Результати спостережень 355 квазарів, виконаних на 3,6-метровому телескопі чилійської обсерваторії Ла-Сілла і "Дуже великому телескопі" Європейської південної обсерваторії, були опубліковані ще в 2005 р. Увагу американських фахівців привернули два несподіваних ефекти, які зареєстрували автори цієї роботи.

По-перше, астрономи, вивчаючи великі (~ 1 Гпк) ділянки простору, що містяться на різних відстанях від Землі, встановили виділені напрямки вектора поляризації випромінювання квазарів. Якщо б вектори кожного джерела були орієнтовані довільно, то вірогідність їх розташування у спостережуваному порядку склала б менше 0,1%. По-друге, виділений вектор поляризації зазнавав обертання зі збільшенням червоного зміщення — відстані квазарів від спостерігача: збільшенню дистанції на 3,26 млрд світлових років відповідав поворот на 30°. У квазарів з північної галактичної півкулі вектор повертався за годинниковою стрілкою, а в південної — проти годинникової.

Раніше було показано, що напрямок вектора поляризації випромінювання пов'язаний з розташуванням осі квазара в просторі. Отже, сусідні квазари повинні орієнтуватися приблизно однаково.

Для того щоб пояснити цей результат, необхідно, як вважають астрофізики, врахувати вплив космічних струн — одновимірних топологічних дефектів простору, на можливість існування яких вказують сучасні фізичні теорії, зокрема стандартна модель. Утворення таких структур пов'язане з фазовим переходом: приблизно через 10 у степені -12 с після Великого вибуху відбулося розчеплення електромагнітної взаємодії та слабкої ядерної. Це супроводжувалося появою електрослабких струн, які або мали нескінченно велику довжину, або формували замкнуті петлі.

Електрослабкі струни нестабільні й швидко руйнуються, залишаючи при цьому свій слід у вигляді магнітного поля, яке, якщо зробити поправку на розширення Всесвіту, має діяти в космологічних масштабах. У своїй роботі автори змоделювали вплив магнітного поля двох замкнутих петель на формування галактик — і виявили, що така конфігурація дає потрібну впорядкованість розташування векторів поляризації випромінювання квазарів. Крім того, модель коректно описує обертання цих векторів із збільшенням червоного зміщення.

За інф. www.novosti-kosmonavtiki.ru

09.05.2010

Вдивляючись у серце планетних систем

За допомогою 4-х найбільших телескопів світу астрономи отримали найдетальнішу інформацію про ті райони планетних систем інших зір, де можуть бути землеподібні планети. Про це було оголошено в Глазго на Національному астрономічному з'їзді 14 квітня поточного року.

Для своєї роботи астрономи використали інтерферометр MIDI, який встановлено на "Дуже великому телескопі" (Very Large Telescope, VLT) Європейської південної обсерваторії в Чилі. Зазначений прилад, що працює за принципом адаптивної оптики, збирає інфрачервоне випромінювання від усіх 8-метрових дзеркал VLT, а це еквівалентно використанню одного телескопа з дзеркалом понад 100 метрів в поперечнику.

Дві зорі, що спостерігали з MIDI, схожі на наше Сонце. Перша, позначена в каталогах як HD69830, є жовтогарячою зорею спектрального типу K0v. Її вік, як вважають, становить близько 2 млрд. років (вік Сонця — 4,5 млрд. років). Зоря міститься в південному сузір'ї Корма на відстані близько 41 світлових років від Сонця. Встановлено, що вона має три планети, маси яких співмірні з масою Нептуна. Друга зоря, ета Ворона (сузір'я Ворона), міститься на відстані 59 світлових років від Сонця і належить до спектрального класу F2v (жовто-білий колір). Її вік — близько 1,3 мільярда років.


Зображення зорі HD69830. Фото Європейської південної обсерваторії

Раніше виконані спостереження вказували на можливі пилові диски навколо обох зір. Зрештою пил (дрібні частинки речовини низької температури) було знайдено навколо ети Ворона на відстані 22,5 млрд. км. від зорі.

І ось тепер за допомогою MIDI відкрито відносно невеликий диск пилу навколо HD69830. Він пролягає в межах 7,5—360 млн. км від зорі. Коли б ми опинились на поверхні однієї з можливих там планет, то спостерігал б захоплююче видовище: у кілька тисяч разів яскравіше світло, аніж аналогічне світло зодіакального пилу, яке можна побачити на нічному небі Землі. Аналогічний диск також знайдено поблизу ети Ворона (в межах 24—450 млн. км. від зорі). Для порівняння: відстань Землі від Сонця становить у середньому близько 150 млн. км.

Ці результати — перше відкриття пилових дисків на таких близьких відстанях від зір, а також демонстрація можливостей таких приладів, як інтерферометр MIDI. Астрономи вважають, що MIDI дає нову якість спостережень, а отримані результати є складовою частиною великої роботи з пошуку землеподібних планет поблизу інших зір.

За інф.www.sciencedaily.com

07.05.2010

З космічним зондом "Вояджер-2" — неполадки

Космічна міжпланетна автоматична станція "Вояджер-2", що стартувала в серпні 1977 р. і нині перебуває на околиці Сонячної системи передає на Землю інформацію, яку неможливо прочитати. Зараз фахівці NASA намагаються зрозуміти причину цього й поновити нормальну роботу 33-річного посланця землян.


На малюнку художник зобразив "Вояджер-2", що досліджує зовнішні кордони геліосфери — своєрідної "мильної бульбашки" навколо Сонячної системи, яка утворена сонячним вітром. Зображення: NASA / JPL-Каліфорнійський технологічний інститут

Щоб з'ясувати, чому "Вояджер-2" став передавати "нечитабельні" дані, інженери перевели космічний зонд в режим, у якому він передає лише інформацію про стан самого апарата. Попередні технічні дані, отримані на 1 травня, вказують на те, що зонд в основному функціонує нормально, і що джерелом проблеми є система, яка відповідає за формат даних для передачі на Землю.

Про зміни в інформації, яку отримують на Землі від "Вояджера-2", помітили в 20-х числах квітня й з тих пір працюють над усуненням неполадок і відновлення регулярного потоку наукових даних. Зараз космічний зонд перебуває на відстані 13,8 млрд. км. і якщо все піде добре, то "Вояджер-2" покине Сонячну систему і прямуватиме в міжзоряному просторі.

За інф.www.universetoday.com

05.05.2010

Чорні діри проміжної маси відкрито в галактиці М82

У центрі галактики М82, як і належить, міститься надмасивна чорна діра. А поруч з нею астрономи відкрили два об'єкти такої ж природи, але зі значно меншими масами. Як ці чорні дири виживають в сусідстві з надмасивним "родичем" — досі є загадкою.

Галактика М82 розташована в сузір'ї Великої Ведмедиці, приблизно в 12 млн світлових років від Землі. У її активному центрі розташована надмасивна чорна діра, а поблизу від неї вчені, не без подиву, виявили дві чорні діри проміжних мас. Масу першої з них оцінюють в 12—43 тис., а другої — в 200—800 мас Сонця.


Композитне зображення галактики М82. Інформацію в рентгенівському діапазоні показано синім; в оптичному — зеленим і жовтогарячим; в інфрачервоному — червоним. Великим планом показано рентгенівський знімок, на якому можна побачити два особливо яскравих джерела випромінювання (показані стрілками). Це — чорні діри середньої маси; центр галактики з надмасивною чорною дірою позначений хрестом
Фото з сайта http://chandra.harvard.edu/press/10_releases/press_042910.html

Подив астрономів зрозуміло. По-перше, чорні діри такої маси є досить великою рідкістю у Всесвіті, а по-друге, зовсім незрозуміло, як (і як довго) ця пара взагалі зуміла вижити на такій небезпечній відстані від своєї гігантської, всепоглинаючої сусідки. Відстань від них до центра галактики становить відповідно всього лише 290 і 600 світлових років.

"Фактично, це перший випадок, коли у нас є чітке свідчення знаходження одразу двох чорних дір проміжної маси в межах однієї галактики, — говорить один з авторів відкриття, китайський вчений Хуа Фен (Hua Feng), — А їхнє розташування по відношенню до центра галактики цілком може пролити світло на проблему походження надмасивних чорних дір".

На думку астрономів, це відкриття свідчить на користь поширеної гіпотези про те, що надзвичайна рідкість чорних дір проміжної маси (поки їх виявлено кілька штук) пов'язана з тим, що вони швидко мігрують до центра галактики, де зливаються, утворюючи надмасивні чорні діри. Можливо, в галактиці М82 нам вдалося побачити саме цей процес.

За інф. www.popmech.ru та http://chandra.harvard.edu

03.05.2010

Астрономічна наука поповнилась двома новими каталогами

Два нові інфрачервоні каталоги, що містять понад 1300 тисяч небесних об'єктів 30 березня 2010 р. передано для відкритого використання (доступні вченим усього світу). Їх створено на підставі спостережень, виконаних японським космічним апаратом AKARI.

В астрономії "перепис" небесних об'єктів і створення каталогів — одна з найдавніших і найважливіших задач. Адже її результат — координати й деякі інші характеристики небесних тіл, що становить суть будь-якого небесного каталога.


На зображенні всього неба, отриманому AKARI, показано інфрачервоні джерела випромінювання (синій колір — в лінії 9 мкм, зелений — 18 мкм, червоний — 90 мкм). Центр Галактики міститься посередині зображення, а площина — пролягає горизонтальною лінією вздовж зображення. У діапазоні 9 мкм краще видно окремі зорі, а пил і райони зореутворення в диску нашої Галактики — в діапазоні 90 мікрометрів. Далеко від площини Галактики видно багато позагалактичних об'єктів. Фото з сайта http://sci.esa.int/science-e/www/object/index.cfm?fobjectid=46760

Каталог небесних інфрачервоних джерел випромінювання, створений за допомогою AKARI, є другим кроком у справі каталогізації таких небесних об'єктів. Першим був каталог, створений за результатами роботи супутника IRAS (Інфрачервоний астрономічний супутник) у 1983 р. Важливим є істотне поліпшення нових даних у порівнянні з тими, які було отримано раніше. Точність визначення координат становить кутові секунди (в IRAS — кутові хвилини), а чутливість приладів AKARI приблизно в 10 разів вища (на довжнині хвилі 18 мкм), ніж в IRAS.

Новий каталог стане своєрідним фундаментом для подальших досліджень в дуже широкому діапазоні: від властивостей найближчих зір та утворення планетних систем і до процесів формування зір у Всесвіті.

За інф.www.sciencedaily.com

Коментар:
AKARI, перший японський інфрачервоний астрономічний супутник — запущений в лютому 2006 р. Виконував огляд усього неба в період з травня 2006 по серпень 2007 року. На підставі цих спостережень укладено 2 каталоги (інфрачервона камера (IRC) виявила ~ 870 000 об'єктів у двох смугах (9 і 18 мікрометрів), а Far-Infrared Surveyor (FIS, ділянки чутливості — 65, 90, 140 і 160 мікрометрів) виявив ~ 430 тисяч небесних джерел).

Окрім Японії в розробці і виготовленні апарату взяли участь кілька британських і голландських організацій та установ. Також Європейське космічне агентство надавало допомогу в забезпеченні зв'язку з супутником та управлінні його польотом.

За допомогою AKARI також здійснювали пошук протогалактік, коричневих карликів, екзопланет, комет, а також вивчали процеси утворення й еволюції зір і планетних систем.

На борту супутника було встановлено два основних наукових прилади: оглядова камера далекого інфрачервоного діапазону (FIS), призначена для спостережень в діапазоні від 50 до 180 мкм і фотометрична інфрачервона камера (IRC) для роботи в ближньому і середньому діапазоні.

01.05.2010

Учні з усього світу отримали змогу дати назви для малих тіл
Сонячної системи

Організація Space Renaissance Initiative за підтримки Комітету з номенклатури малих тіл Міжнародного астрономічного союзу (IAU) оголосила минулої п'ятниці про старт міжнародного онлайн-конкурсу Naming X, в рамках якого школярі можуть запропонувати свої назви для малих тіл Сонячної системи.

Раніше космічні тіла Сонячної системи вже неодноразово отримували назви через відкриті конкурси: зокрема, громадська організація Planetary Society проводила такі конкурси в 1985, 1991 і 1999 роках, тоді було найменовано астероїди Бонестелл, Нерей і Брайль.

Новий конкурс присвячено пам'яті Венеції Берні, яка в 11 років першою запропонувала назву "Плутон" для відкритої в 1930 році дев'ятої планети Сонячної системи (у 2006 р. Плутон отримав ранг карликової планети). Берні померла 30 квітня 2009 р. у віці 90 років.

Переможці конкурсу отримають пам'ятні призи, а запропоновані ними назви будуть розглядати нарівні з пропозиціями першовідкривачів і професійної спільноти.

Охочі взяти участь в конкурсі (окремі учні або цілі класи) з будь-якої країни мають до 30 травня поточного року надіслати на електронну адресу оргкомітету (namingx@gmail.com) свої особисті й контактні дані, а також запропонувати назву малого тіла Сонячної системи довжиною не більше 25 слів з обґрунтуванням свого вибору. Назви повинні відповідати вимогам Комітету з номенклатури малих тіл, зокрема, їх мають складати не більше 16 літер, переважно в одне слово. Назва має бути вимовною, не лайливим словом, а також не схожими на вже існуючі назви.

Правила участі та вимоги до оформлення заявки доступні на сайті конкурсу Naming X. Підсумки конкурсу організатори планують підвести в середині червня 2010 року.

За інф. http://astronomy2009.org/news

28.04.2010

Визначено місце для розташування найбільшого європейського телескопа

Днями Європейська південна обсерваторія оголосила про те, що "Європейський надзвичайно великий телескоп" (European Extremely Large Telescope, E-ELT) буде споруджено в горах пустелі Атакама (Чилі). Точне місце, де буде встановлено телескоп з 42-метровим дзеркалом — пік гори Армазонес (Cerro Armazones) заввишки 3060 м.


Нічна панорама гори Армазонес (Cerro Armazones). Фото з сайта http://www.eso.org/public/images/eso1018a/

Зараз фахівці закінчують роботу над дизайном обсерваторії, а до кінця поточного року будівництво має розпочатись. За попередніми розрахунками телескоп побачить перше світло до 2018 р. Його вартість — близько 800 мільйонів євро. E-ELT буде сусідити з просто "Дуже великим телескопом" (Very Large Telescope, VLT) обсерваторії Паранал.

Іншими претендентами на перемогу були Марокко, Аргентина й Канарські острови, що належать Іспанії. Однак до березня цього року в переліку можливих залишилися лише чотири місця в Чилі і ще одне на острові Пальма (La Palma). За останній ратували багато європейців: мовляв, вченим ближче їхати та й землетрусів тут майже не буває.

Проте, остаточний вибір припав на чилійську пустелю і, звісно, неспроста — це одне з найсухіших місць планети. Крім того, небо тут ясне близько 320 ночей у році.

За інф. www.membrana.ru

26.04.2010

Найвідоміший британський астрофізик радить уникати зустрічі з інопланетянами

Інопланетяни існують, але людям з ними краще не зустрічатися, вважає відомий британський астрофізик Стівен Гокінг. Вчений, багато років прикутий до інвалідного візка, розповів про свої припущення щодо життя за межами нашої планети в документальному телесеріалі науково-популярного каналу Discovery Channel. Про це повідомила Бі-Бі-Сі.

У новому серіалі Гокінг заявив, що інші форми життя, очевидно, існують у багатьох куточках Всесвіту — але інопланетяни можуть просто-напросто використовувати Землю як джерело ресурсів, з тим, щоб мимохідь захопити її і рушити далі.

"Якщо прилетять жителі інших світів, то наслідки можуть бути такими ж, як для індіанців під час прибуття Колумба в Америку — тобто не найкращі", — сказав учений.

Отже, замість того, щоб намагатися встановити контакт з іноземними істотами, нам натомість потрібно постаратися його уникнути, говорить Гокінг. Вже багато років люди відправляють у космос безпілотні апарати з зображеннями людини і з детальними діаграмами, що вказують на розташування нашої планети. Крім того, в космос регулярно посилають радіосигнали — з надією на те, що їх помітять іноземні цивілізації.

У Всесвіті більше 100 млрд різних галактик, а в кожній галактиці сотні мільйонів зір. Тому цілком розумно припустити, що Земля далеко не єдина планета, де існує життя, вважає вчений.

"На моє математичне розуміння, одні лише цифри змушують думати, що інопланетяни існують. Реальна проблема полягає в тому, щоб з'ясувати, який вони мають вигляд", — відзначив він.

Творці телесеріалу показали декілька версій вигляду мешканців інших світів — від двоногих травоїдних до жовтих, схожих на ящірок хижаків, що вміють літати. Однак Гокінг вважає, що більша частина мешканців Всесвіту, ймовірно, подібна до мікробів.

За інф. www.novosti-kosmonavtiki.ru

22.04.2010

Сонячна обсерваторія NASA передала перші зображення

Нова сонячна обсерваторія NASA SDO (Solar Dynamics Observatory — обсерваторія для вивчення динамічних процесів, що відбуваються на Сонці) передала на Землю перші знімки світила з високою роздільною здатністю. Фото та їх опис можна знайти на сайті Національного аерокосмічного агентства США.


Одне з перших зобржень, отриманих космічним апаратом SDO. Фото NASA

Роздільна здатність переданих апаратом знімків у десять разів вища, ніж у зображень стандарту HDTV (див. мал. нижче). На отриманих SDO фотографіях видно деталі, які донедавна були недоступні космічним апаратам, що спостерігали Сонце.


Порівняння різних зображень (у т.ч. сонячних обсерваторій SOHO і STEREO) із зображенням, отриманим SDO. Фото з сайта www.universetoday.com

За допомогою SDO вчені розраховують вивчити магнітне поле світила: особливості його формування та перетворення "накопиченої" полем енергії в потужні викиди, а також вплив активних процесів, що відбуваються на Сонці, на земну атмосферу. Прилади космічної сонячної обсерваторії дають змогу проводити спостереження в широкому діапазоні ультрафіолетових хвиль, у тому числі й в жорсткому ультрафіолеті.

Апарат запущено в космос 11 лютого поточного року з космодрому на мисі Канаверал. На орбіту SDO вивела ракета-носій Atlas V. Планують, що обсерваторія працюватиме впродовж п'яти років.

За інф. www. Lenta.ru, www.newscientist.com, www.universetoday.com

19.04.2010

Надмасивні чорні діри — відповідальні за "мертві" галактики?

Чорні діри можуть "взяти" відповідальність за червоні так звані "мертві" галактики, що існують у нашому Всесвіті. Більшість червоних галактик, як вважають астрономи, утворюються у процесі зіткнення таких об'єктів, що може приводити до значного збільшення маси центральної чорної діри, утвореної в такий спосіб галактики.

Уже давно відомо, що надмасивні чорні діри в центрах деяких галактик іноді випромінюють величезну кількість енергії. Але до нині пояснити механізм енерговиділення не вдавалось. Спостереження не давали належної інформації, щоб зробити остаточний висновок про це. Активність чорних дір, як вважають, залежить від того, скільки є в її околиці речовини, яку вона може поглинути.

Група астрономів за допомогою орбітального телескопа Чандра знайшла дуже далекі галактики (на відстанях до 13 мільярдів світлових років), що є джерелами рентгенівського випромінювання. Це випромінювання пов'язують з масивними чорними дірами.


Потужний струмінь (джет) з основної галактики (унизу ліворуч) вражає в її галактику-супутник (угорі праворуч).
Змонтоване зображення показує струмінь з чорної діри в центрі галактики, що взаємодіє з іншою зоряною системою (на фото вище праворуч). Таку взаємодію було відкрито обсерваторією Чандра за рентгенівським випромінюванням (фіолетовий колір). Оптичні й ультрафіолетові (УФ) зображення (червоний і оранжевий) отримані Космічним телескопом імені Габбла, а радіовипромінювання — за допомогою Very Large Array (VLA) і MERLIN (синій). Фото: Рентген: NASA /CXC/ CFA/D. Evans та ін.; Оптичний діапазон/UV: NASA/ STScI; Радіо: NSF /VLA/ CFA/D. Evans та ін., STFC/JBO/MERLIN

І хоча питання залишається ще не розв'язаним остаточно, але тепер, як вважають вчені, вже є головний підозрюваний в існуванні більшості галактик "смерті". Результати дослідження були представлені на з'їзді Королівського астрономічного товариства в Глазго (Великобританія).

За інф. www.newscientist.com

14.04.2010

Постає все більше запитань щодо походження планетних систем біля інших зір

Астрономи знайшли докази того, що планетні системи, ймовірно, можуть утворюватись не так, як припускає найпоширеніша нині гіпотеза. Ба більше, нові дослідження вказують на те, що великі планети, які часто називають "гарячими юпітерами", здатні знищувати дрібніші планети, що нагадують Землю.

Учені оприлюднили результати свого дослідження на зустрічі Королівського астрономічного товариства, що проходила в Глазго (Шотландія). Учені здійснювали пошук екзопланет, тобто планет, що обертаються навколо інших зір, так званим транзитним методом (планета проходить по диску зорі). Вони виявили дев'ять нових планет, а також розглянули рух ще 18-и екзопланет, відкритих раніше. Було встановлено, що шість з них обертаються навколо своєї зорі "задом наперед" — тобто в протилежному напрямку по відношенню до напрямку обертання зорі.


На мал. (з сайту /www.space.com/scienceastronomy/backwards-planets-100413.html) екзопланети, відкриті під час реалізації проекту пошуку позасонячних планет WASP (Wide Angle Search for Planets), а також телескопами Європейської південної обсерваторії (ESO). Стрілками вказано напрямки руху планет і обертання зір (зорі показано у більшому масштабі). У нижньому правому куті для порівняння показано "нормальний" варіант руху планети й обертання зорі навколо осі.

До тепер вважали, що така "поведінка" екзопланет нетипова і є результатом взаємодії планети з яким-небудь масивним тілом, наприклад іншою планетою. За "стандарт" утворення планетних систем вчені брали варіант, коли зоря та її планети утворюються з однієї газо-пилової хмари, що перебуває у процесі обертання. Саме тому напрямки обертання світила й планет співпадають. Ця гіпотеза також передбачала, що великі планети поступово мігрують ближче до світила, допоки не перетворюються в "гарячі юпітери" — тіла, маса яких більше або дорівнює масі Юпітера і які розташовані на дуже малій відстані від зорі.

Велика кількість планет, що рухаються навколо свого центрального світила в протилежному напрямку (відносно обертання зорі), а також наявність планет, площина орбіти яких зміщена по відношенню до "нормальної" (для Сонячної системи це означало б — не у площині екліптики) на істотний кут, свідчить про те, що під час утворення планетних систем може працювати якийсь інший механізм (принаймні, в значної частини планетних систем), що змушує планети різко змінювати свої орбіти. Реалізація такого сценарію суттєво зменшує ймовірність збереження невеликих планет — за умови швидкої зміни орбіти планети-гіганта її менші "брати" будуть зруйновані, адже ймовірність зіткнення в цьому разі дуже висока.

За інф. www. Lenta.ru та www.sciencedaily.com

10.04.2010

З Днем космонавтики!

12 квітня — Всесвітній день авіації і космонавтики. Сайт "Астроосвіта" вітає з цим святом усіх причетних до справ космічних (й авіаційних!): славних ветеранів космічної галузі; тих, хто сьогодні підтримує нашу космонавтику; науковців, що працюють над вирішенням космічних задач, а також тих мрійників, які марять космічними польотами!

Нам, українцям, є чим пишатись. Стосується це й космонавтики. Згадаймо, бодай, три найвідоміші постаті, без яких годі уявити радянську космонавтику: К.Е. Ціолковський, С.П. Корольов, В.П. Глушко. Усі вони пов'язані з нашою рідною землею — Україною.

09.04.2010

На Венері знайдено сліди недавньої вулканічної активності

Астрофізики знайшли підтвердження щодо недавньої вулканічної активності на Венері. Статтю вчених опублікував журнал Science, а її короткий виклад наводить сайт Німецького аерокосмічного центру, співробітники якого брали участь в роботі.

Учені використали інформацію про температуру поверхні планети, що була зібрана за допомогою спектрометра VIRTIS (Visible and Infrared Thermal Imaging Spectrometer — Спектрометр для спостереження теплового випромінювання в інфрачервоному і видимому діапазонах) встановленого на борту космічного апарата "Венера Експрес" (Venus Express). За словами вчених, висока щільність атмосфери приводить до того, що температура на поверхні повністю визначається температурою атмосфери.

Міжпланетний космічний зонд "Венера Експрес" (мал. з сайта http://www.esa.int)

Порівнявши температуру, що була визначена за допомогою комп'ютерного моделювання, з фактичними даними, вчені змогли ідентифікувати так звані гарячі регіони — ділянки поверхні, де температура на 2-3 градуси вище модельної.

Подальший аналіз зібраної інформації дозволив встановити, що розбіжність з теорією обумовлена особливостями складу породи в даному регіоні, а також недостатнім ступенем її ерозії під впливом венеріанскої погоди. Дослідники вважають, що ці регіони можуть складатися з матеріалу, який був викинутий на поверхню в результаті вулканічної активності.

Один з ймовірних вулканів на поверхні Венери
(мал. з сайта www.dlr.de/en/desktopdefault.aspx/tabid-11/129_read-23529)

Зібраних даних, однак, недостатньо для того, щоб сказати, як давно на Венері діяли вулкани. За словами вчених, вік ґрунту може бути в межах від 250 років до 2,5 мільйона років, однак передбачають, що вік породи, ймовірно, лежить ближче до нижньої межі. Отже, багато вулканів можуть бути активними до цих пір.

За інф. www. Lenta.ru, www.dlr.de, www.esa.int

Коментар:
Міжпланетний космічний зонд "Венера Експрес" належить Європейському космічному агентству (ESA) й вивчає Венеру з квітня 2006 року. Місію розраховували на три земних роки, але апарат працює й тепер. Оскільки Венера дуже повільно обертається навколо власної осі, то за цей час на ній пройшло лише близько чотирьох діб.

07.04.2010

Сорокаріччя "Великого мовчання"

Завтра, тобто 8 квітня, виповнюється 50 років від того дня, коли земляни розпочали пошук радіосигналів позаземних цивілізацій. Піонером у цій справі (проект "Озма") став американський вчений Френк Дрейк з Національної радіоастрономічної обсерваторії Грін Бенк (США, штат Західна Віргінія).

Ось як про це пише У. Салліван у своїй книзі: "Коли Дрейк і його помічники націлилися на першу зорю, вони знали, що шанси на успіх майже нульові, проте були схвильовані. Це був початок дослідження, яке могло привести до найреволюційнішого відкриття в історії людства.

Близько 4 год ранку 8 квітня 1960 р. апаратуру ввімкнули в контрольному приміщенні під великою чашоподібною антеною, спрямованою на Тау Кита, яка щойно з'явилась над обрієм в південно-східній частині. Годинниковий механізм забезпечував спостереження антени за зорею під час її переміщення по небосхилу. Приймач був включений, і вперше двонога жива істота, названа людиною, спробувала вловити сигнали від істот невідомого вигляду з інших світів.

До полудня зоря, тепер невидима при денному світлі, перемістилася на захід. Ніякого незвичайного випромінювання не спостерігали й Дрейк вирішив перейти на іншу ціль — Епсилон Ерідана. Вихідний пристрій системи допускав два способи видачі сигналів: гучномовець і запис на рухому паперову стрічку. Незабаром після наведення антени на Епсилон Ерідана і до включення гучномовця голка, що друкувала на стрічці, "зашкалила". Надходили дуже сильні сигнали! Перо записало ряд коротких імпульсів, близько восьми в секунду, які слідували так однорідно один за одним, що вони могли виходити тільки від розумних істот. Коли ввімкнули гучномовець, можна було чути ці сигнали, що приходять з механічною точністю.

За висловом Дрейка, у контрольній кімнаті "було пекло". Він змусив усіх перевіряти електричний ланцюг, неполадки в якому могли б пояснити ці імпульси, проте нічого не виявили. Чи можливо, що вони домоглися успіху в перший же день? Величезна антена реєструвала випромінювання від ділянки неба, площа якої на коротких хвилях не перевищувала чверті диска Сонця. Важко було подумати, що такі потужні сигнали надходять не з малої ділянки неба з центром в Епсилон Ерідана, а ще звідкись, хоча деяке проникнення випромінювання з інших ділянок неба й мало місце".

Невдовзі з'ясували, що сигнал надходив від джерела на Землі, а проект "Озма", як і всі подальші спроби зареєструвати сигнали наших ймовірних розумних братів з Космосу, до сьогодні є безрезультатними.

Вл. інф.

Про інший, "альтернативний" варіант пошуків розумних істот у Всесвіті йдеться у цій статті.

05.04.2010

Виповнюється 130 років від дня народження О.Я. Орлова

6 квітня 2010 р. виповнюється 130 років від дня народження видатного українського астронома Олександра Яковича Орлова — знасновника Головної астрономічної обсерваторії НАН України (ГАО НАН України).

З цієї нагоди в Голосіївській обсерваторії відбудеться спільне засідання Вчених рад Одеської астрономічної обсерваторії, Полтавської гравіметричної обсерваторії та ГАО НАН України.

Олександр Якович Орлов

Член-кореспондент АН СРСР (1927), дійсний член АН УРСР (1939), заслужений діяч науки УРСР (1951) Олександр Якович Орлов (6.04.1880—28.01.1954) був найавторитетнішим фахівцем у галузі вивчення коливань широти і руху полюсів Землі, одним з творців геодинаміки — науки, що вивчає Землю як складну фізичну систему, яка перебуває під впливом зовнішніх сил. О.Я. Орлов також був видатним гравіметрістом. Він розробив нові методи гравіметрії і створив гравіметричні карти України, Європейської частини Росії, Сибіру та Алтаю і зв'язав їх у єдину мережу. Читати далі...

Вл. інф.

03.04.2010

Гіпотеза загибелі мегафауни від удару комети знаходить підтвердження

Тисячі кометних фрагментів, кожен за розміром близький до Тунгуського метеориту 13 тисяч років тому впали на Північноамериканський континент. І хоча "бомбардування" тривало лише впродовж години, ці удари змінили клімат всієї планети, — вважає Білл Найпір (Bill Napier) з університету Кардіффа (Cardiff University).

Суперечки стосовно причин вимирання мегафауни Північної Америки в основному точаться навколо полювання людини і природних змін клімату. Але існують факти, що вказують на космічну катастрофу: гексагональні алмази нанометрового розміру — їх знаходять майже по всьому континенту в "потрібному" шарі порід. Такі алмази можуть бути лише в метеоритах або ударних кратерах.

Також є тонкий шар сажі того ж періоду, знову-таки континентального розмаху, який свідчить про жахливі лісові пожежі. До цього варто додати кістки мамонтів з метеоритними пробоїнами, появу яких раніше пов'язували з руйнуванням космічного тіла (астероїда) в атмосфері Землі. Розрахунки вказували, що той об'єкт мав би бути в поперечнику 4 км.

Проте залишались неув'язки. З огляду на масштаб тунгуської катастрофи, слід визнати вкрай малим шанс на схожий за силою удару по Землі, віддалений від нас у часі лише на 13 тисяч років. Ба більше - масований удар. А у разі падіння одиничного тіла і кількох його осколків важко пояснити пожежі, що охопили континент — поширенню вогню від вибуху мала б завадити кривизна земної поверхні.

Найпір зумів розв'язати ці проблеми. Він порахував, що приблизно 20-30 тисяч років тому у внутрішні райони Сонячної системи увійшла велика комета — діаметр її ядра становив 50-100 км. Вона розпалась на декілька потоків уламків. 13 тисяч років тому Земля пройшла через один з таких потоків, — вважає вчений.

Упродовж години тисячі уламків кометного ядра падали по всій території сучасних США й Канади, і кожен удар був еквівалентний мегатоннам тротилу. Пожежі, що стали наслідком цього, а також підйом у повітря частинок, які закрили Сонце, знизили температуру на Землі на 8 градусів. Такі процеси зупинили потепління на планеті (вона на той час почала виходити з чергового заледеніння). Льоди повернулися на 1300 років, що стало причиною зникнення 35 видів ссавців у Північній Америці.

Найпір подав свої висновки у Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (ці результати є в препринті на arXiv.org та прес-релізі Королівського астрономічного товариства).

За інф. www.membrana.ru

23.03.2010

Місце посадки на Місяць "Аполлона-11" запропонували зробити заповідною зоною

Фахівці, які займаються охороною історичних пам'яток, запропонували оголосити місце посадки на Місяць космічного корабля "Аполлон-11" заповідною зоною. Про ініціативу вчених пише портал Fox News.

Дослідники відзначають, що крім посадкового модуля корабля в місячному Морі Спокою, де побували астронавти, залишилось близько сотні інших предметів. Серед іншого там є чотири контейнери для збору сечі, спеціальні бахіли, які використовували астронавти під час мандрівок по поверхні Місяця, а також кілька приладів. Докладний перелік предметів, що залишились на поверхні Місяця наводить журнал Der Spiegel.

На думку вчених, без спеціального статусу ці артефакти, які становлять неабияку цінність для людства, можуть бути втрачені. За словами одного з авторів ініціативи, антрополога з Пенсильванського університету Пітера Капелотті (Peter Capelotti), якщо не вжити відповідних заходів, то "нам варто готуватися до того, що всі ці речі будуть розпродані на інтернет-аукціоні eBay".

Офіційної реакції на пропозицію вчених поки не надходило. США планували знову відправити астронавтів на супутник Землі в рамках програми "Сузір'я", яку вони розробляють з 2004 р. Однак першого лютого 2010 р. Білий дім оголосив про відмову від польоту на Місяць. Отже, у найближчі роки американські астронавти не повернуться на Місяць. Однак деякі інші країни (зокрема, Китай) мають намір відправити туди своїх представників до 2020 р.

За інф. www. Lenta.ru

20.03.2010

Запрошуємо до кінолекторію "Людина і Всесвіт"

Сьогодні, 20 березня, в День весняного рівнодення, в інфотеці "Бібліоглобус" (м. Київ, Андріївський узвіз, 2В) відбудеться чергова зустріч в рамках кінолекторію "Людина і Всесвіт" (докладніше про це є тут). Ітиметься про результати астрономічних досліджень першої 10-річки ХХІ ст. та закриття Міжнародного року астрономії в Україні. Початок о 16.00.

19.03.2010

Весна прийшла. Астрономічна

Завтра, тобто 20 березня, Сонце о 19 год 31 хв за київським часом пройде через перетин небесного екватора й екліптики (цей перетин називаємо точкою весняного рівнодення), а відтак у північній півкулі Землі розпочнеться астрономічна весна. З цією довгоочікуваною подією ми вітаємо усіх відвідувачів нашого сайту.

18.03.2010

Масивна Наднова типу Ia здивувала астрономів

Результати роботи міжнародної групи астрономів під керівництвом фахівців з університету Єля (Yale University) є ще одним свідченням того, що ми не все знаємо про наш Всесвіт. Вчені дослідили наднову зорю типу Ia з масою, що перевищує межу Чандрасекара (Chandrasekhar limit). Ця робота може змінити уявлення не лише про еволюцію наднових зір, але й про розширення Всесвіту.

За сучасними уявленнями надновими типу Ia є зорі, що утворилися в результаті вибуху білих карликів. Раніше вважали, що маса цих зір до катастрофи не може перевищувати 1,4 маси Сонця (це і є згадана вище межа). Проте від 2003 р. й до сьогодні відкрито чотири об'єкти, яскравість яких дає підстави припустити, що зорі, які вибухнули, мали більшу масу.

Річард Скалзо (Richard Scalzo) і його колеги з Франції і США, що працюють в рамках проекту Nearby Supernova Factory, взялися за вивчення однієї з тих дивних супернових — SN 2007if.

Дослідження останків зорі за допомогою телескопів Чилі, Каліфорнії та Гаваїв показало, що вона справді перевершує верхню межу маси, причому лише саме світило (окрім речовини, скинутої під час вибуху) має 2,1 маси Сонця (± 10%).

Значення цього відкриття важко переоцінити, адже спалахи наднових типу Ia зважаючи на стабільне обмеження за енергією (а отже, і за світністю) слугують для вчених чимось на зразок лінійки для визначення відстані між галактиками, критерієм оцінки минулого і майбутнього розширення Всесвіту. Крім того, астрономам цікаві й самі ці об'єкти. Вони впевнені, що SN 2007if дозволить дізнатися більше про еволюцію надмасивних наднових зір.

Статтю авторів незабаром має опублікувати журнал Astrophysical Journal (зараз можна ознайомитися з її препринтом на сайті arXiv.org).

За інф. www.membrana.ru

17.03.2010

Європейський зонд "Марс-Експрес" отримав зображення поверхні Фобоса

Європейське космічне агентство (ESA) оприлюднило 15 березня поточного року два перші зображення поверхні Фобоса — супутника Марса, отримані за тиждень до цього космічним апаратом "Марс-Експрес" (Mars Express).

Зображення Фобоса мають роздільну здатність 4,4 м/піксель (дистанція 130 км, 7 березня 2010 р.) і 9 м/піксель (дистанція 278 км, зближення 10 березня 2010 р.). На них добре помітні характерні особливості поверхні супутника Марса — зокрема, наявність декількох груп паралельних ліній, що пролягають на поверхні вкритого пилом Фобоса. Вони схожі на сліди, які залишає снігова грудка, що котиться на мокрому снігу. Глибина зазначених утворень не залежить від рельєфу. Помітні, також, ланцюжки кратерів й інші деталі.

Прикро, але ESA свідомо відмовилось від зйомки поверхні Фобоса під час проходження (3 березня 2010 р.) зонда "Марс-Експрес" на рекордно малій відстані — лише 67 км — від супутника. Таке рішення мотивоване невдалою для зйомки фазою Фобоса, занадто високою кутовою швидкістю космічного апарата і необхідністю переводу його в повністю "пасивний" режим для проведення експерименту з гравітаційної локації Фобоса.

Фобос цікавить науковців з цілої низки причин. По-перше, за своїми фізичними властивостям він, ймовірно, схожий на вуглецеві астероїди С-типу, проте той факт, що його орбіта лежить в площині екватора Марса, свідчить не на користь гіпотези про випадкове захоплення астероїда гравітаційним полем Марса. Залишається незясованим питання про щільність Фобоса, можливо у ньому є порожнечі. У будь-якому разі, нерівномірний розподіл речовини усередині Фобоса знаходить підтвердження.

www.cnews.ru

В марсіанській сірці знайшли сліди життя

Ті речовини на Марсі, що містять сірку, можливо, містять ознаки живих організмів, які в минулому мешкали на Червоній планеті. До такого висновку прийшли вчені, які досліджували ізотопний склад марсіанських сульфідів. Стаття дослідників опублікована в журналі Geology. Її короткий виклад подає New Scientist.

На поверхні Марса є величезна кількість різних речовин, що містять сірку. На Землі деякі з них — сульфати — використовують бактерії. Продуктом реакцій, перебіг яких відбувається за участі мікробів, є сульфіди. Земні мікроорганізми "воліють" використовувати сульфати, що містять легкий ізотоп сірки 32S, а не важчий 34S. Відповідно, вироблені ними сульфіди також збагачені 32S.

Автори нової роботи аналізували ізотопний склад сульфідів в марсіанському кратері Хотон. Вони виявили, що вміст важкого ізотопу сірки в сульфідах на 7 відсотків менше, ніж в сульфатах. Учені припускають — таке співвідношення ізотопів може вказувати на їх біогенне походження.

За підсумками дослідження породи стін кратера, вчені зробили висновок, що сульфіди утворилися за температури близько 70 градусів Цельсія. Фахівці вважають, що це сталося 39 мільйонів років тому, коли на Марс впав астероїд, що "породив" кратер Хотон.

Докладніше вивчити співвідношення різних ізотопів сірки на Марсі зможе космічний апарат Mars Science Laboratory (MSL). Його прилади можуть визначати двовідсоткову різницю у співвідношенні ізотопів. Запуск MSL заплановано на 2011 рік.

За інф. www. Lenta.ru

15.03.2010

В Україні фінішує Міжнародний рік астрономії

Офіційне закриття Міжнародного року астрономії в Україні відбудеться 18 березня поточного року в Головній астрономічній обсерваторії НАН України.

Вл. інф.

12.03.2010

Методичні рекомендації щодо проведення державної підсумкової атестації з фізики та астрономії оприлюднені МОН України

Міністерство освіти і науки України оприлюднило на своєму сайті методичні рекомендації щодо проведення державної підсумкової атестації з фізики та астрономії для учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

Зі змістом листа МОН від 05.03.2010 року N 1/9-148 "Про проведення державної підсумкової атестації з фізики та астрономії в 11(12) класах загальноосвітніх навчальних закладів" можна ознайомитись тут.

За інф. www.mon.gov.ua

11.03.2010

Астрофізики підтвердили правоту Айнштайна

Загальна теорія відносності (ЗТВ), а також гіпотеза існування у нашому Всесвіті темної енергії, отримали ще один вагомий аргумент на свою користь. Про успіх розповіли астрофізики з університетів Прінстона (Princeton University) і Цюріха (Universitat Zurich). Їх статтю вміщено у журналі Nature.

Науковці використали інформацію про місцезнаходження, швидкості та форму 70 тисяч дуже віддалених (до 3,5 млрд світлових років) галактик, отриману в результаті реалізації проекту "Слоанівський цифровий огляд неба" (Sloan Digital Sky Survey, SDSS). Відомо, що різні теорії гравітації мають не однаковий прояв на великих і малих масштабах (наприклад, по різному описують ефект гравітаційного лінзування, еволюцію галактик та механізм їхнього групування в скупчення (кластери)).

Кожен з параметрів, що описує наведені приклади, взятий окремо, не дає змоги вибрати ту чи іншу теорію гравітації, але автори роботи вирахували сукупний показник EG. Він характеризує лінзування, зростання галактик і кластеризацію. Визначене на масштабі в десятки мегапарсек значення EG — 0,39 ± 0,06 — добре узгоджується з теорії Айнштайна (близько 0,4).

Інші теорії гравітації, в яких не використовують темної енергії для пояснення процесів, що спостерігаються (прискорення розбігання галактик зокрема), або помітно відхиляються від цього значення (і тому вимагають "ремонту"), або передбачають схожу величину, але все-таки потребують уточнення. Отже, ЗТВ пройшла ще одне випробування.

Водночас, вчені нагадують, що остаточний вердикт виносити рано, оскільки й альтернативні теорії гравітації продовжують еволюціонувати, і значення EG ще не раз можна буде уточнити.

Космолог Алексі Лото (Alexie Leauthaud) з національної лабораторії Лоуренса в Берклі, яка коментувала зазначену роботу, пояснила вибір так: "Або ми знайдемо докази того, що загальна теорія відносності неправильна, або знайдемо новий тип фізики, щоб пояснити темну енергію. Нам належить зміна парадигми в будь-якому разі".

За інф. www.membrana.ru

05.03.2010

Метеоритну гіпотезу загибелі динозаврів підтвердили палеонтологи

Палеонтологи знайшли докази, що причиною вимирання динозаврів 65 мільйонів років тому стало падіння великого метеорита. Статтю вчених опублікував журнал Science, а її короткий виклад подає BBC News.

Гіпотеза про те, що падіння метеорита стало причиною загибелі гігантських ящерів, є найпопулярнішою, проте не єдиною. Наприклад, однією з альтернатив метеориту є інтенсивна вулканічна активність в районі сучасної Індії. Метою нової роботи було підтвердження саме метеоритної гіпотези.

У рамках дослідження вчені зібрали велику кількість інформації. Так, наприклад, вони виконали аналіз відкладень з різних регіонів планети і встановили, що шари, які відповідають часу загибелі динозаврів, містять багато іридію — елементу, що в дуже малій кількості є на Землі, однак у великій кількості міститься у небесних тілах. Крім іридію у відкладеннях виявлено особливий вид кварцу, що утворюється за високої температури і тиску — умовах, характерних для падіння великого небесного тіла.

Крім цього вчені провели аналіз палеонтологічних даних і встановили, що вимирання видів 65 мільйонів років тому було дійсно дуже швидким за планетарними мірками. Якби динозаври загинули через ефекти, пов'язані з вулканічною активністю, то цей процес тривав би значно більше часу.

Усі ці аргументи не є новими (наприклад, підвищений вміст іридію фактично було покладено в основу гіпотези про метеорит в кінці 70-х років минулого століття), однак уперше всю інформацію з цього питання за останні 20 років зібрано воєдино. Авторами статті є 41 фахівців з 12 країн світу.

За інф. www. Lenta.ru

У Києві пройде Всеукраїнський астрономічний педагогічний фестиваль

Всеукраїнський астрономічний педагогічний фестиваль, присвячений Міжнародному року астрономії, пройде 2-3 березня 2010 р. в м. Києві.

До участі у заході запрошено учителів і викладачів астрономії, методистів з фізики і астрономії інститутів післядипломної педагогічної освіти, науковців, керівників астрономічних гуртків та ін. Докладніше про фестиваль можна дізнатись тут.

Вл. інф.

27.02.2010

Космічний зонд "Нові Горизонти" подолав половину шляху до Плутона

NASA повідомило про те, що 25 лютого поточного року зонд "Нові Горизонти" (New Horizons), призначений для докладного вивчення об'єктів периферії Сонячної системи і пояса Койпера, подолав з моменту старту 2,39 млрд. км.

Це становить половину номінальної відстані до першої цілі його маршруту — карликової планети Плутон, поблизу якої космічний апарат має бути в липні 2015 року.

Після вивчення Плутона зонд перенаправлять до іншого, ще не визначеного нині, об'єкта пояса Койпера.

За інф. NASA

18.02.2010

Космічна інфрачервона обсерваторія розпочала спостереження

Прес-служба NASA повідомила про те, що інфрачервона обсерваторія WISE 14 лютого поточного року розпочала спостереження і передала на Землю перші зображення. До цих зображень планують встановити відкритий доступ.

Композитне зображення галактики М31 (сузір'я Андромеди) в інфрачервоному діапазоні (3,4 мкм і 4,6 мкм — синій канал, 12 мкм — зелений канал, 22 мкм — червоний канал).
Фото з сайту: www.nasa.gov/mission_pages/WISE/multimedia/images20100216.html

Обсерваторія WISE (Wide-field Infrared Survey Explorer) оснащена телескопом з апертурою 0,4 м і чотирма растровими приймачами інфрачервоного випромінювання, що працюють в діапазонах 3,4, 4,6, 12 і 22 мкм відповідно. Поле зору телескопа — 47 кутових хвилин, роздільна здатність (у діапазоні 22 мкм) становить 12 кутових секунд.

За інф. NASA

13.02.2010

Європейський надзвичайно великий телескоп буде розміщено в Чилі?

Четверо астрономів (два чилійці, німець та італієць), які на тижні, що минає, побували в пустелі Атакама з метою оцінки придатності цього місця для встановлення нового європейського телескопа, оголосили — Чилі є найкращим у світі місцем для такої мети. Другим основним суперником є іспанський острів Ла-Пальма, що входить до складу Канарських островів.

Роботи зі створення Європейського надзвичайно великого телескопа (European Extremely-Large Telescope, E-ELT) планують розпочати в грудні 2011 р. Їх вартість оцінюють у 90 млн євро (120 мільйонів доларів). Телескоп буде належати Європейській південній обсерваторії (ESO), що вже має на території Чилі декілька астрономічних інструментів серед яких найвідомішим є Дуже великий телескоп (Very Large Telescope, VLT).

Таким буде Європейський надзвичайно великий телескоп (E-ELT). Мал. з сайту ESO

Доречно нагадати, що спершу європейські астрономи розглядали й інші місця розміщення ELT. Зокрема це були Південна Африка, Тибет, Марокко, Гренландія й Антарктика. Зараз їх лишилось лиша два: Чилі та Іспанія. Остаточне рішення мають ухвалити на початку березня поточного року.

За інф. www.universetoday.com та ESO

11.02.2010

Обсерваторію сонячної динаміки спрямовано у космос

11 лютого поточного року в 17:23 за київським часом фахівці космічного центру Ґоддарда (Goddard Space Flight Center) успішно відправили в космос "Обсерваторію сонячної динаміки" (Solar Dynamics Observatory, SDO) — супутник нового покоління, який буде спостерігати за Сонцем (докладніше про SDO сказано на нашому сайті в повідомленні 24.01.2010 р.).

За інф. NASA

10.02.2010

У Всесвіті знайдено сліди первинного гелію

Астрономи, які виконують аналіз інформації, переданої космічним зондом WMAP (Wilkinson Microwave Anisotropy Probe — зонд для дослідження анізотропії мікрохвиль імені Уїлкінсона), виявили в мікрохвильовому фоновому випромінюванні сліди гелію, що утворився невдовзі після Великого Вибуху.

Мікрохвильове фонове (інакше — реліктове) випромінювання рівномірно заповнює космічний простір. Воно несе інформацію про Великий Вибух — явище, внаслідок якого утворився наш Всесвіт. Гелій — другий елемент періодичної системи хімічних елементів — є занадто важким для того, щоб впливати на процеси, що відбувались на самому початку існування Всесвіту. Окрім того вчені, на підставі визначення кількості присутнього в космічному просторі гелію, можуть оцінити швидкість розширення Всесвіту в першу сотню тисяч років після Великого Вибуху.

До сьогодні зареєструвати первинний гелій не вдавалось, бо його "сліди" були занадто непомітними. Автори нового дослідження окрім інформації, яку зібрав зонд WMAP, використовували спостережні дані, отримані на двох телескопах, що встановлені в Антарктиці.

За інф.New Scientist

28.01.2010

Знайдено найвіддаленішу чорну діру зоряної маси

Астрономи відкрили найвіддаленішу від Землі чорну діру зоряної маси (близько 15 мас Сонця). Відстань до об'єкта становить шість мільйонів світлових років. Докладно про відкриття сказано в прес-релізі Європейської південної обсерваторії (ESO).

Чорними дірами називають ділянки простору, гравітаційне тяжіння яких таке велике, що не "відпускає" навіть випромінювання. Саме тому чорну діру не можна побачити. Астрономи роблять висновок про існування в тій чи іншій ділянці Всесвіту чорної діри за наявності рентгенівського випромінювання з дуже характерними параметрами. Його генерує розігріта матерія, що падає на чорну діру.

Чорна діра в галактиці NGC 300 і її зоря-"напарник" очима художника. Зображення з сайту Європейської південної обсерваторії

Зазначене рентгенівсвьке випромінювання в галактиці NGC 300 зареєстрував у 2007 р. американський телескоп "Свіфт" (Swift). Нові дослідження, які було виконано астрономи за допомогою спектрографа FORS2 (встановлений на Дуже великому телескопі (Very Large Telescope, VLT) ESO, підтвердили, що джерелом рентгенівських променів є чорна діра зоряної маси.

Чорна діра належить до подвійної зоряної системи (другий компонент — зоря Вольфа-Райє; її маса становить близько 20 сонячних). Астрономи знають, що зорі Вольфа-Райє мають великі маси і перебувають на останніх етапах еволюції. Це означає, що "напарниця" знайденої чорної діри в недалекому майбутньому — не пізніше ніж через мільйон років — сама перетвориться на чорну діру.

Чорні діри зоряної маси — приблизно до 20 сонячних — є досить рідкісними астрономічними об'єктами. До сьогодні вчені відкрили близько двох десятків таких чорних дір.

За інф. www.eso.org/public/news/eso1004/ та www. Lenta.ru

24.01.2010

Незабаром земляни будуть отримувати IMAX-зображення Сонця

Новий космічний апарат NASA — "Обсерваторія сонячної динаміки" (Solar Dynamics Observatory, або SDO) — майже готовий до старту. 21 січня поточного року її закрили обтічником корисного навантаження ракети-носія "Атлас-V". Запуск має відбутись 9 лютого. SDO — найскладніший космічний апарат з тих, що раніше були спроектовані й збудовані для вивчення Сонця. Його вартість становить 848 мільйонів доларів.

SDO в уяві художника. Малюнок з сайта http://www.nasa.gov/mission_pages/sdo/

Обсерваторія сонячної динаміки — перший космічний аппарат, який буде запущено на орбіту в рамках наукової програми "Життя із зорею" (Living with a Star, LWS). Мета зазначеної програми полягає у тому, щоб краще зрозуміти причини зміни сонячної активності й отримати якісніші прогнози "космічної погоди", що впливає на Землю. Окрім того, цю інформацію використовуватимуть для забезпечення раннього попередження екіпажів астронавтів-космонавтів, які працюють на борту Міжнародної космічної станції, а також для захисту цінних супутників, що перебувають у космосі.

SDO оснащено науковими приладами за допомогою яких досліджуватимуть поверхню і атмосферу Сонця, його магнітне поле та випромінювання. Сумарний обсяг інформації, яку збиратимуть прилади впродовж доби, становитиме приголомшливі 1,5 терабайта. Це еквівалентно запису одного CD-диска через кожні 36 секунд. Зображення, отримані Обсерваторією сонячної динаміки, будуть в десять разів якіснішими, ніж картинка телебачення високої чіткості. Їх можна порівняти з фільмами формату IMAX.

Учені кажуть, що отримуватимуть IMAX-зображення кожні 10 секунд і тому будуть бачити найменші нюанси сонячної активності. Вони мають сподівання довідатись про те, як виникають сонячні спалахи, як відбувається їх розвиток в атмосфері Сонця, а також поширення збурень, викликаних спалахами, у напрямку Землі й по всій Сонячній системі.

За інф. www.universetoday.com

19.01.2010

Найбільший орбітальний телескоп знову запрацював на повну силу

Найбільший орбітальний телескоп "Гершель" (Herschel) знову запрацював на повну силу. Учені змогли полагодити спектрометр HIFI, що вийшов з ладу понад п'ять місяців тому, повідомляє BBC News. Наукові прилади телескопа почали функціонувати в штатному режимі 14 січня.

Учені помітили, що телескоп працює не так, як зазвичай, 3 серпня 2009 року, уточнюється в прес-релізі Інституту космічних досліджень Нідерландів, співробітники якого задіяні в місії "Гершеля". Спектрометр HIFI перебував у стані, який не передбачений в інструкції з експлуатації.

Збій ставсь через коротке замикання, що трапилось після того, як телескоп виконав складну послідовність операцій. Причиною неполадок, на думку фахівців, став вплив космічних променів. Визначення природи поломки зайняло кілька місяців. Потім учені розробили алгоритм, згідно з яким можна було налагодити роботу спектрометра. Всі команди телескопу посилали дистанційно.

Щоб повністю відновити функціональність HIFI, фахівці задіяли резервну електроніку (космічні прилади часто забезпечують дублюючими комплектами техніки, адже обслуговування в космосі або неможливо, або пов'язане з безліччю труднощів).

"Гершель" був запущений на орбіту 14 травня 2009 року. Діаметр головного дзеркала телескопа становить 3,5 метра (майже на метр більше, ніж дзеркало знаменитого Космічного телескопа імені Габбла). "Гершель" працює в інфрачервоному діапазоні — це означає, що він може "бачити" крізь пил, що заповнює космічний простір. Для телескопів, що працюють в оптичному діапазоні, пил є непереборною перешкодою.

За інф. www. Lenta.ru

18.01.2010

Астрофізики уточнили масу кваркових зір

Астрофізики встановили, що маса кваркової зорі може бути значно більшою, ніж вважали до сьогодні. Статтю вчених поки не схвалено до публікації у науковому журналі, однак її препринт доступний на сайті arXiv.org. Короткий виклад суті статті наводить physicsworld.com.

Коли у зорі закінчується "паливо", то вона колапсує, себто стискається. Залежно від маси ядра утворюється або нейтронна зоря, білий карлик, чи чорна діра. Існує, однак, теорія, згідно з якою в результаті такого колапсу може утворитись кваркова зоря, що складається з "дивної" матерії, тобто матерії, в якій приблизно рівну кількість складають u-, d-і s-кварки (останні іноді називають "дивними", звідси й назва матерії).

Нині відомо дуже мало кандидатів на роль кваркової зорі. В рамках нової роботи, яка носила суто теоретичний характер, дослідники розраховували передбачувану масу кваркової зорі з використанням математичного апарату теорії збурень.

У результаті дослідники встановили, що маса кваркової зорі може досягати 2,5 сонячних. При цьому маса нейтронної зорі не перевищує двох сонячних. Зважаючи на це, дослідники припускають, що виявлення компактного об'єкта, відмінного від чорної діри, з масою понад дві сонячних можна розцінювати як серйозний доказ існування кваркової зорі.

Нещодавно вчені встановили, що вибух наднової SN 1987A, який відбувся після колапсу блакитного гіганта, ймовірно, призвів до утворення кваркової зорі. Аналіз даних нейтронних детекторів Kamiokande II в Японії і Irvine-Michigan-Brookhaven в США дозволив встановити, що викид цих частинок (нейтронів), що супроводжував колапс, відбувавсь у два етапи. За словами дослідників, перший викид, ймовірно, відповідає формуванню нейтронної зорі, а другий — подальшому утворенню кваркової зорі.

За інф. www. Lenta.ru

17.01.2010

Обсерваторію на горі Піп Іван планують відновити

За повідомленням Коломия ВЕБ Порталу в 2010 р. має розпочатись відновлення колишньої астрономо-метеорологічної обсерваторії на горі Піп Іван (фото залишків обсерваторії) і створення тут навчально-наукового центру Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Це спільний проект Івано-Франківського і Варшавського університетів.

Далі подаємо текст з Коломия ВЕБ Порталу, який для нашого сайту розшукала І.П. Веденичева (за що ми їй дуже вдячні): "Уже презентовано архітектурний проект майбутньої обсерваторії, у квітні повинні розпочатися роботи з консервації приміщення. Цю будівлю ще називають "Білим слоном" — взимку, коли стіни вкриті шаром снігом, приміщення нагадує слона. Тварину велику, але поранену. Адже зараз це просто руїни, залишки стін і фундаменту.

Обсерваторію зводили польські інженери. Урочисто її відкрили у липні 1938 року, та з початком Другої світової війни найцінніше обладнання було евакуйоване спершу до Будапешта, згодом до Відня, і в Польщу повернулося лише після війни. У 1939-му тут була перша в Радянському Союзі високогірна геофізична обсерваторія і метеорологічна станція. У роки війни — спостережний пункт. А потім обсерваторія так і не запрацювала.

Розмови про відновлення обсерваторії ведуться ще з 2002 року. За словами голови Івано-Франківської обласної ради Ігоря Олійника, різні бізнес-проекти зі створення тут туристичного чи відпочинкового центру виявилися недієздатними. Надто складні кліматичні умови на висоті 2028 метрів над рівнем моря, велика кількість снігу взимку, сильні вітри стануть на заваді цілорічному притоку туристів. Тож більш реальним є науковий проект, вважає Ігор Олійник.

"Я не бачу ні інвестора, ні коштів, а решта — ілюзії. На мій погляд, оптимальний варіант — університет. Університети забезпечені коштами і мають відносно нормальні бюджети", — каже голова обласної ради Ігор Олійник.

Науковці університетів Івано-Франківська і Варшави розробили спільний проект відновлення обсерваторії. За задумом, це має бути обсерваторія не лише для цих двох вишів, а й для інших українських та європейських навчальних закладів.

Та першим кроком повинна стати передача землі з комунальної власності Верховинського району у державну, щоб обсерваторією опікувався університет. Район грошей на охорону обсерваторії, а тим більше на її реконструкцію не має і найближчим часом не матиме. А з кожним роком збільшується загроза повної руйнації приміщення. Давно зняли зі стін свинець, із перекриттів — коркове дерево, з даху — мідь, розтягують на сувеніри цеглини, бо там є написи польською мовою. Рішення райради про передачу обсерваторії поки що нема, депутати вважають, що район повинен теж бути учасником проекту.

Голова Верховинської районної ради Ярослав Кікінчук зазначає: "Люди бояться, що передавши з комунальної власності у державну, щоб потім не перейшло у приватну. І тоді громадяни Верховинщини, чи з області, чи з України не зможуть відвідати ту гору, побачити залишки обсерваторії".

Безпідставними вважає такі побоювання проректор із міжнародних відносин Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, доктор політичних наук Ігор Цепенда, адже навчальний заклад є державним, до того ж гора Піп Іван входить у Карпатський національний природний парк. Зате спільний українсько-польський проект дасть можливість отримати кошти від Європейського Союзу на реконструкцію. Насамперед це буде навчальна обсерваторія, хоча не тільки, розповідає Ігор Цепенда.

"Цей об'єкт цікавить нас із трьох позицій, — наголошує він. — Перше — це відновлення астрономічної обсерваторії. Друге — це відкриття солідного біологічного центру з дослідження рослинності Карпат. І третє, що б ми хотіли з точки зору науково-дидактичної, це сезонна екологічна експедиція професора Кугутяка. Він зробив досить цікаві знахідки — давні капища, які мають не тільки наукову цінність, але і значення для розвитку інфраструктури місцевостей, які до цього часу навіть не входили в туристичні маршрути".

Для прикарпатців цікавим є досвід польських колег. У них діє схожа обсерваторія на Каспровому Верху. Це не лише науковий центр. Тут буває багато туристів. А отже це і додатковий стимул для розвитку місцевих громад.

Уже розроблений архітектурний проект відновлення обсерваторії на горі Піп Іван. Це робота українських і польських архітекторів. Щоб отримати під проект кошти, дотримуватимуться вимог ЮНЕСКО: обсерваторія повинна зберегти первинний історичний вигляд.".

Коментар:
Якщо обсерваторію на горі Піп Іван відновлять, то це буде дуже здорово. Доцільно звернути увагу на її використання й для цілей шкільної астрономічної освіти.

Відеоролик про антропний принцип

За цією адресою міститься відеоролик (його тривалість становить 12 хв 51 с) у якому темою для обговорення в студії "Известий ТБ" стали антропний принцип і так звана "Велика історія". Гість програми — доктор філософських наук Владімір Казютінскій. Ведучий програми — науковий оглядач "Известий" Пьотр Образцов. Програма підготовлена спільно з Центральним Будинком Вчених РАН.

За інф. Астроосвіти

13.01.2010

Вперше отримано спектр екзопланети

Астрономам вперше вдалося отримати спектр екзопланети. Вчені досліджували планетну систему зорі HR 8799. Стаття з описом роботи з'явилась в журналі Astrophysical Journal. Коротко результати дослідження подано в прес-релізі Європейської південної обсерваторії.

Екзопланетами називають планети, що обертаються навколо інших зір. Вперше вчені експериментально (тобто на підставі спостережень — Ред.) встановили їх існування в 1992 р. У порівнянні із зорями, екзопланети дуже малі й тьмяні, тому тривалий час астрономи робили висновки про їх існування, використовуючи непрямі методи. У 2008 р. групі вчених вперше вдалося сфотографувати кілька екзопланет. Однак отримати їх спектр, як і раніше, не вдавалося.

Автори нової роботи вивчали зорю HR 8799 (екзопланети, що обертаються навколо неї, потрапили в число перших космічних фотомоделей). Астрономів цікавила друга з трьох планет (HR 8799c), що належить до класу "гарячих Юпітерів". Її маса в 10 разів більша ніж маса Землі, а температура становить близько 800 градусів Цельсія.

За допомогою масиву телескопів VLT (Very Large Telescope) Європейської південної обсерваторії астрономи отримали зображення HR 8799 з експозицією близько п'яти годин. З отриманої інформації учені змогли "дістати" дані про спектр екзопланети.

За спектром екзопланети астрономи можуть робити висновки, зокрема, про склад її атмосфери. Аналіз спектра HR 8799c показав, що її склад відрізняється від теоретично передбаченого. У майбутньому вчені мають намір отримати спектри двох інших екзопланет. Їх вивчення допоможе астрономам уточнити процеси формування планетних систем, схожих на Сонячну — система зорі HR 8799 за багатьма параметрами нагадує будову нашої планетної системи.

У 2010 р. дослідження екзопланет має вийти на новий рівень. Астрономи розраховують на те, що багато нової інформації буде отримано телескопом "Кеплер", який створено спеціально для пошуку планет. На початку цього року вчені повідомили, що "Кеплер" відкрив п'ять нових екзопланет.

За інф. www. Lenta.ru

31.12.2009

Інфрачервоний телескоп WISE "відкрив очі"

Інфрачервоний телескоп WISE успішно відстрелив кришку, яка захищала апарат під час запуску, закриваючи робочий кінець телескопа. Про це йдеться на офіційному сайті проекту.

Кришка, у свою чергу, через деякий час увійде в щільні шари атмосфери і згорить. Планується, що перші знімки неба від нового телескопа надійдуть приблизно через місяць — зараз фахівці здійснюють калібрування апаратури.

WISE (Wide-field Infrared Survey Explorer) був запущений 14 грудня 2009. На орбіту, висота якої становить 525 кілометрів, апарат вивела ракета-носій Delta II.

Апарат призначений для складання детальної карти неба в інфрачервоному діапазоні, а також вивчення галактик, розташованих на відстані до 10 мільярдів світлових років від Землі. Для роботи дзеркало апарата буде охолоджувати рідкий водень, якого має вистачити приблизно на 10 місяців.

За інф. www. Lenta.ru

23.12.2009

Телескоп КЕК дозволив розгледіти народження кам'яних планет в околиці далекої зорі

Астрономи змогли поглянути у внутрішню частину протопланетного диска — регіон, в якому йде процес формування кам'яних планет, подібних до Меркурія, Марса, Венери і Землі в Сонячній системі. Стаття вчених з'явилась в журналі The Astrophysical Journal, а її короткий виклад є на сайті NASA.

Малюнок: David A. Hardy/www.astroart.org

Дослідження зорі MWC 419, що міститься на відстані 2100 світлових років від Землі в сузір'ї Кассіопеї, вчені проводили за допомогою телескопа КЕК (Keck). Вік MWC 419 — лише 10 мільйонів років (для порівняння, вік Сонця становить 4,5 мільярда років), тому в її околицях йдуть інтенсивні процеси формування планет.

Всі спостереження проводили в інфрачервоних променях — випромінювання саме цього діапазону електромагнітного спектра найкраще проникає крізь товщу пилу. За словами дослідників, зібрана інформація є унікальною й допоможе вченим зясувати питання, що стосуються процесів формування планетних систем. Причому найцікавішої складової — кам'яних планет, які можуть міститись у так званій зоні життя.

Астрономам також вперше вдалося отримати зображення екзопланет у зорі, схожої на Сонце. Об'єктом інтересу дослідників виступала зоря GJ 758, розташована на відстані приблизно 51 світлових років від Землі. Вона належить до того ж спектрального класу (G), що і Сонце.

За інф. www. Lenta.ru

Коментар:
Кам'яні планети (в англомовній літературі rocky planets) — новий термін, що нині утверджується в астрономії. Він позначає екзопланети, які мають тверді поверхні (планети земного типу в нашій Сонячній системі). В українському варіанті, можливо, краще вживати вираз "тверді планети". Це питання ще потребує вирішення.

Астрономи відкрили незвичайну потрійну зоряну систему

Астрономи з Університету американського штату Пенсильванія виявили рідкісний клас космічних об'єктів. Їм вдалося відкрити два коричневих карлика, яких, з огляду на їх будову, можна віднести до небесних тіл перехідного стану між дуже великими планетами і дуже маленькими зорями. Фактично ці об'єкти не потрапляють до жодної з категорій. Цікавим є також те, що дві нові "напівзорі" обертаються навколо цілком повноцінної зірки, пише Cyber Security.

"Ми відкрили два раніше невідомих коричневих карлика біля звичайної зорі. Це досить рідкісна конфігурація", — говорить Алекс Волцан, професор астрономії та астрофізики з Університету Пенсильванія. Виявлена зоря одержала номер BD 20 2457, вона належить до спектрального класу K2 (це старий червоний гігант, що перебуває на завершальній стадії своєї еволюції).

Коричневі карлики тьмяні, але гарячі тіла, всередині яких йдуть термічні реакції, що приводять до розігріву цих об'єктів. Як кажуть вчені, коричневі карлики занадто масивні для планет, але їх розмір є недостатнім для зір і тому повноцінні ядерні реакції в їх центрах спалахнути не можуть. Коричневі карлики заповнюють ланку в ланцюзі між планетами і зорями.

"Якщо б ми знайшли один об'єкт, то було б незрозуміло, звідки він узявсь — чи він є залишком від речовини з якої утворилась основна зоря, чи, може, він — невдала спроба створення ще однієї зорі. Побачивши два подібних об'єкта, можна зробити висновок, що на етапі формування цієї зоряної системи було дуже багато "зайвого" матеріалу, тому в протопланетному диску фактично сформувалось кілька портозір", — говорить Волцан.

Докладні дослідження показали, що маса коричневих карликів у 21 і 13 разів перевищує масу Юпітера — найбільшої планети Сонячної системи. Період обертання цих об'єктів навколо материнської зорі становить 380 і 622 земних діб відповідно.

У Пенсильванському університеті кажуть, що від зорі коричневі карлики віддалені приблизно на 200 і 300 млн кілометрів. Комп'ютерне моделювання показало, що формування такої потрійної системи мало тривати близько 10 млн років.

За інф. www.novosti-kosmonavtiki.ru

21.12.2009

Сьогодні, 21 грудня, день зимового сонцестояння (19 год 47 хв за київським часом). Це означає, що почалась зима й скоро — весна!

18.12.2009

Фізики майже виявили темну матерію

Фізики, які здійснюють експеримент Cryogenic Dark Matter Search (CDMS), оприлюднили інформацію стосовно темної матерії. За словами дослідників, їм вдалося зареєструвати частинки загадкової субстанції з ймовірністю приблизно 0,75. Оголошення прозвучало під час спеціально організованої доповіді вчених в Стенфордському університеті.

Про те, що вчені, які працюють на CDMS, щось відкрили, стало відомо 10 днів тому. Тоді чутки про можливу реєстрацію темної матерії проникли в інтернет. Говорили навіть про те, що статтю дослідників узяв до публікації журнал Nature, а це побічно вказувало на значимість відкриття. Щоправда представники журналу спростували ці чутки.

Зрештою з'ясовано, що в період з 2007 по 2008 рік дослідникам вдалося зареєструвати дві події, які можна розцінювати як випадки реєстрації слабо взаємодіючих масивних частинок (Weakly Interactive Massive Particles, WIMP). За словами дослідників, зібрані дані дозволяють говорити про відкриття темної матерії з ймовірністю 3/4.

Учені пояснюють низьку результативність тим фактом, що частинки темної матерії майже не взаємодіють із звичайною матерією, а також високим рівнем шуму. Детектори, які використовують дослідники, — охолоджені майже до абсолютного нуля диски з германію і кремнію, розташовані на глибині приблизно 747 метрів в колишній залізній копальні в Міннесоті. Шум в них створюють частинки звичайної матерії.

Експериментатори наголошують, що привід для оптимізму є. Річ у тому, що в 2008 р. співробітники CDMS вже опублікували роботу, в якій наводили результати роботи за 2006-2007 роки. Тоді вченим не вдалося виявити частинок темної матерії. Реєстрація двох подій (хоча статистика передбачає, що їх має бути п'ять за дворічний період) показує, що калібрування детекторів йде успішно.

Окрім цього, зараз над реєстрацією частинок темної матерії працюють наукові колективи, що мають досконаліші детектори — наприклад, італійський XENON100 і британський ZEPLIN-III. На думку фахівців, підтвердження реєстрації частинок темної матерії може відбутись "найближчими місяцями".

Темна матерія спочатку з'явилась як абстракція, необхідна для пояснення руху зір і галактик. Вважають, що велика частина матерії у Всесвіті є темною, тобто не бере участь в електромагнітній взаємодії.

За інф. www. Lenta.ru

Місяць на небі...

Щойно побачила світ науково-популярна книжка під такою назвою. Її автор — відомий український астроном, доктор фіз.-мат.наук В.С. Кислюк. Докладніше про зміст книжки сказано тут.

За інф. ВНТІ та ВС ГАО НАН України

17.12.2009

Сонячна активність почала зростати?

Поточний сонячний цикл (24-й) розпочинавсь дуже повільно, проте нова пляма — 1035 — стрімко зростає і зараз її розміри у сім разів більші, ніж Землі. Астрономи передбачають, що це утворення може стати найбільшою плямою, які з'являлись цього року на сонячній поверхні. Упродовж 259 днів, або 74% від кількості діб в 2009 р., на Сонці не було жодної плями. Але, можливо, сонячна активність почала зростати. Про це свідчать й інші активні процеси, що відбувались останнім часом на Сонці. Йдеться по сонячні спалахи та викиди корональної маси, зокрема і у напрямку Землі (такий випадок спостерігали 14 грудня).

Сонячна пляма 1035. Фото NASA, SOHO

Пам'ятайте, що ви можете не дивитись на Сонце, щоб спробувати побачити плями. NASA має великий сайт, на якому оприлюднює інформацію про стан сонячної поверхні в реальному часі, а також оновлені зображення Сонця з космічного апарата SOHO (Сонячна і геліосферна обсерваторія). Окрім цього сайт Spaceweather.com також забезпечує оперативною інформацією про активність Сонця. Однак, якщо у вас є безпечний спосіб спостереження та обробки зображень плям, не соромтесь їх оприлюднювати, чи відправляти в астрономічні обсерваторії.

За інф. www.universetoday.com

16.12. 2009

Укладено майже повну карту Меркурія

Майже тисячу фотографій, переданих на Землю космічними апаратами "Мессенджер" і "Марінер-10", використали вчені для того, щоб скласти карту поверхні найближчої до Сонця планети — Меркурія. Докладний опис процесу роботи над картою наведено в прес-релізі на сайті проекту "Мессенджер".

Оскільки зображення були отримані за різних умов освітлення і з різною роздільною здатністю (від 100 до 900 метрів), то щоб скласти з наявних фотографій єдину карту, було використано спеціальну картографічну технологію.

Карта покриває 97,7 відсотка поверхні Меркурія. Її просторова роздільна здатність складає 500 метрів, а максимальна похибка не перевищує 100 метрів. Учені поступово уточнюють карту, використовуючи для цього фотографії, не задіяні раніше. Зараз астрономи вже почали давати назви об'єктам, що виявлені під час картографування.

Зонд "Мессенджер" востаннє пролетів повз Меркурій у вересні поточного року. Це був вже третій його проліт (апарат стартував із Землі в 2004 р.) над поверхнею Меркурія. "Мессенджер" пролетів на висоті 228 кілометрів.

За інф. з сайту місії "Мессенджер"

14.12. 2009
Побачив світ Астрономічний календар на 2010 рік

На минулому тижні вийшов у світ Астрономічний календар на 2010 рік. Це вже п'ятдесят шостий випуск календаря, який з 1948 р. незмінно видає Головна астрономічна обсерваторія НАН України.

ЗМІСТ
МІЖНАРОДНИЙ РІК АСТРОНОМІЇ В УКРАЇНІ
ПЕРЕДМОВА
ТАБЕЛЬ-КАЛЕНДАР НА 2010 рік
ДОВІДНИК СПОСТЕРІГАЧА
ХРОНОЛОГІЯ - КАЛЕНДАРІ
СОНЦЕ, ЗЕМЛЯ ТА МІСЯЦЬ
Основні дані про Сонце
Основні дані про Землю
Основні дані про Місяць
Ефемериди Сонця та Місяця
Схід і захід Сонця на широті 50°
Поправки часу сходу Сонця для різних широт
Азимути точок сходу та заходу Сонця
Тривалість громадянських присмерків
Схід, кульмінація та захід Місяця для широти 50° та східної довготи 2h02m
Поправки моментів сходу та заходу Місяця
Фази Місяця
Проходження Місяця через перигей і апогей
Проходження Місяця через вузли своєї орбіти
Входження Сонця в знаки Зодіаку
Входження Місяця в знаки Зодіаку
Ефемериди для фізичних спостережень Сонця
Ефемериди для фізичних спостережень Місяця
ПЛАНЕТИ
Меркурій
Венера
Марс
Юпітер
Сатурн
Уран
Нептун
Видимі шляхи планет
Планетні конфігурації
Сполучення планет
Сполучення планет із Місяцем
Ефемериди планет
Видимість Меркурія на широті 50°
Видимість яскравих планет на широті 50°
Геліоцентричні довготи і відстані планет, геоцентричні відстані
Графічний календар фаз Місяця та видимості планет для широти 50°
Ґалілеєві супутники Юпітера
Астероїди
Ефемериди яскравих астероїдів
Середні елементи орбіт планет на епоху J2000.0
Фізичні характеристики планет Сонячної системи
КОМЕТИ
Видимість комет протягом 2010 р
Комети, які проходять перигелій у 2010 р
Елементи кометних орбіт
Ефемериди комет
МЕТЕОРНІ ПОТОКИ
Основні метеорні потоки
Горизонтальні координати радіантів метеорних потоків
ЗОРІ
Пульсуючі змінні зорі
Затемнювані зорі
Довгоперіодичні змінні зорі типу о Кита (Міриди) та моменти їхніх максимумів
Напівправильні та неправильні змінні зорі
Зручні для спостереження в Україні моменти мінімумів блиску деяких затемнюваних зір
Первинні UBV- і UBVRI-стандарти
Подвійні зорі для спостережень із невеликими телескопами
Зорі до 2.5 зоряної величини зі схиленнями від -30° до +90°
ЗОРЯНІ СКУПЧЕННЯ, ГАЛАКТИКИ, ТУМАННОСТІ
Розсіяні зоряні скупчення
Кульові зоряні скупчення
Галактики
Туманності
ЗАТЕМНЕННЯ
Кільцеподібне сонячне затемнення 15 січня 2010 р.
Часткове місячне затемнення 26 червня 2010 р.
Повне сонячне затемнення 11 липня 2010 р.
Повне місячне затемнення 21 грудня 2010 р.
Покриття зір і планет Місяцем
Зорі до 6.2 зоряної величини, покриття яких можна спостерігати в Україні 2010 р.
Покриття зір Місяцем
Покриття зір астероїдами
Обставини покриттів зір астероїдами
ДОПОМІЖНІ ТАБЛИЦІ
Азимути Полярної зорі для різних широт і поправки до її висот
Середня рефракція
Переведення часток доби у години, хвилини та секунди
Переведення годин і хвилин у частки доби
Кількість юліанських днів від початку юліанського періоду до 12 год нульового дня кожного місяця
Поправки для перетворення проміжків сонячного середнього часу на зоряний та зоряного часу на середній
Широти та довготи деяких міст України
ПОЯСНЕННЯ ДО ТАБЛИЧНОЇ ЧАСТИНИ КАЛЕНДАРЯ
ПОДІЇ, ЯВИЩА, ФАКТИ
Вода на Марсі — А.П. Відьмаченко
Теплові вибухи метеороїдів у земній атмосфері — В.Г. Кручиненко
З ІСТОРІЇ АСТРОНОМІЇ
Українські астрономічні витоки відомого фізика-оптика академіка В.П. Лінника — Л.В. Казанцева
Всесвітньому часу минуло 125 років — А.О. Корсунь
Пам'ятні дати в історії астрономії та космонавтики — Л.М. Свачій
НОВИНИ АСТРОНОМІЇ
Деякі сучасні дослідження й події в астрономії та космонавтиці — Л.М. Свачій

За інф. ВНТІ та ВС ГАО НАН України

10.12. 2009

У Великій Ведмедиці — зоряне поповнення!

Ручка ковша (сім найяскравіших і найвиразніших зір) сузір'я Великої Ведмедиці поповнилась ще однією зорею. Міжнародна група астрономів відкрила поблизу Алькора зорю-супутника. Це червоний карлик, який ми візуально (тобто без допомоги телескопа) не спостерігаємо.

Зорі Алькор А та Б.
Джерело: Проект 1640/AMNH і Цифровий атлас Всесвіту

Зорі Алькор і Міцар складають відому оптичну пару небесних світил, знану людьми з сивої давнини. Після винайдення телескопа було встановлено, що Міцар є фізичною подвійною зорею (Міцар А та Міцар Б). І це ще не все — подальші спостереження показали, що кожен з Міцарів є насправді спектрально-подвійною зорею.

За інф. www.universetoday.com

09.12.2009

Фізики розпустили чутки про відкриття темної матерії

Фізики, які проводять експеримент з кріогенного пошуку темної матерії (Cryogenic Dark Matter Search, CDMS), ймовірно вперше зареєстрували її сліди. Зараз чутки про це ширять у багатьох блогах. Зокрема, про це пише офіційний редакційний блог New Scientist. При цьому наголос роблять на тому, що йдеться, можливо, просто про "рекламну кампанію" експерименту.

У 2008 р. співробітники CDMS вже оприлюднювали результати роботи за 2006-2007 роки. Тоді вченим не вдалося виявити ніяких частинок.

На думку блогерів про можливе відкриття свідчать кілька фактів. По-перше, згідно з даними New Scientist, на 18 грудня вже заплановані прес-конференції в кількох великих фізичних інститутах, що беруть участь в проекті SLAC National Laboratory, University of California Santa Barbara і Fermilab. Окрім цього до 18 грудня були скасовані всі семінари з CDMS, а заплановані зйомки наукового фільму на території центру були перенесені на січень.

Зазначають, що подібну скритність можна пояснити бажанням учасників експерименту зробити собі рекламу. Деякі фізики вказують на її мотиви: в експерименті CDMS використовують тверді детектори, які нині "виходять з моди" в фізиці, а тому фінансування таких проектів скорочують.

На те, що це можлива спекуляція вказує і такий факт. Раніше повідомляли, що на 18 грудня запланована публікація статті з результатами в журналі Nature. Пізніше, однак, ці чутки були спростовані представниками журналу.

Детектор CDMS складають диски германію та кремнію, охолоджені до дуже низької температури (декілька часток Кельвіна), щоб виключити вплив на них теплового шуму. Детектор міститься глибоко під Землею, в колишньому руднику. Це зроблено для захисту його від космічних променів.

За інф. www. Lenta.ru

Коментар:
Темна матерія — невідома нині складова нашого Всесвіту (до 25% у балансі речовини й енергії), яка проявляє себе лише в гравітаційній взаємодії. Зокрема впливом темної матерії пояснюють криві обертання галактик у т.ч. й Молочного Шляху.

Помилка астрометристів?

У травні поточного року співробітники Лабораторії реактивного руху Національного управління США з аеронавтики й дослідження космічного простору (Jet Propulsion Laboratory, JPL, National Aeronautics and Space Administration, NASA) оголосили про відкриття на підставі тривалих астрометричних спостережень екзопланети поблизу змінної зорі VB 10, що міститься в сузір'ї Орла (про це ми докладно розповіли тут на с.18 — Авт.).

Однак подальші спостереження зорі, виконані німецькими астрономами з університету в Геттінгені, не підтверджують існування екзопланети. Свій результат дослідники отримали скориставшись методом радіальних швидкостей. Суть зазначеного методу (більшість екзопланет відкрито саме так) полягає у реєстрації зміщень в лініях спектра поглинання зорі, що обумовлені гравітаційним впливом планети.

Отже, питання існування планети поблизу зорі VB 10 залишається відкритим. Потрібні нові ретельні дослідження. Можливо крапку в суперечці стосовно існування планети поставить місія GAIA (Global Astrometric Interferometer for Astrophysics, Глобальний астрометричний інтерферометр для астрофізики) в рамках якої до 2012 року на орбіту мають відправити європейський астрометричний зонд.

За інф. www.universetoday.com

08.12.2009

Нове "глибоке занурення" Космічного телескопа імені Габбла

Космічний телескоп імені Габбла отримав нове зображення глибокого поля (Ultra Deep Field) — цього разу в ближньому інфрачервоному діапазоні електромагнітного спектра. Знімок зроблено камерою Wide Field Camera 3, яку встановили на телескоп у травні поточного року. Отримане зображення глибокого поля сьогодні є "найглибшим" зануренням у минуле нашого Всесвіту. На ньому, ймовірно, присутні найстаріші галактики, що утворились через 600—900 млн. років після Великого Вибуху. Цікаво, що на знімку — той регіон, в якому Космічний телескоп імені Габбла в 2004 р. отримав зображення глибокого поля у видимому світлі.

На знімку: інфрачервоне зображення глибокого поля (угорі) та місце (відзначене хрестиком) "занурення" Космічного телескопа імені Габбла.
Джерело: Оксфордський університет, Центр Космічного телескопа

Знімки однієї й тієї ділянки зоряного неба, отримані в різних діапазонах електромагнітного спектра з інтервалом у п'ять років — цінний науковий матеріал, який дасть астрономам нові знання про еволюцію раннього Всесвіту.

Команда, яка в серпні 2009 р. отримала зображення, зробила його доступним для астрономів усього світу. Як результат — дванадцять наукових публікацій за три місяці досліджень.

Оскільки око людини не сприймає інфрачервоні промені, то на фото коротші інфрачервоні хвилі показано синіми кольорами, а більші довжин хвиль — червоними. Найслабкіші об'єкти на знімку приблизно в один мільярд разів тмяніші, ніж ті, які сприймає неозброєне око на межі видимості.

За інф. www.universetoday.com

03.12.2009

Зареєстровано Наднову, що виникла внаслідок взаємодії речовини та антиречовини

Уперше зареєстровано рідкісний тип наднових — Наднову, що утворилась у результаті вибуху зорі через нестабільність пар (Pair-Instability Supernova — PISN). Статтю вчених опубліковано в журналі Nature, а її короткий виклад наводить New Scientist.

Зазвичай вибухи наднових є результатом гравітаційного колапсу ядра зорі, яке містить важкі хімічні елементи — продукти перебігу термоядерних реакцій. При цьому, залежно від маси ядра зорі, утворюється компактний об'єкт: чорна діра, нейтронна зоря або білий карлик. Однак, якщо маса зорі становить понад 140 сонячних, то зіткнення в ядрі високоенергетичних фотонів з ядрами елементів, приводять до утворення у великій кількості пар електрон-позитрон.

На певному етапі еволюції зорі такий процес починає домінувати над іншими. Це приводить до того, що всередині світила порушується гідростатична рівновага, і воно вибухає. Цікаво, що після вибуху зорі ніякого компактного об'єкта, характерного для менш масивних "колег", не залишається.

Наднову SN 2007bi зареєстрував у 2007 р. телескоп-робот в карликовій галактиці, що розташована на відстані 1,6 мільярда світлових років від Землі. Спалах Наднової привернув увагу астрономів своєю надзвичайною яскравістю: він був у 10 разів яскравішим, ніж вибухи наднових типу Ia. Астрономи з університету Каліфорнії в Берклі з'ясували, що цей спалах є одним з найпотужніших за всю історію спостережень наднових. Подальші спостереження дозволили знайти в останках зорі велику кількість радіоактивного ізотопу нікелю 56Ni, що є характерною ознакою PISN.

Кандидати в Наднову, що вибухнула через нестабільність пар електрон-позитрон, були й раніше (наприклад, SN 2006gy), проте в їх залишках не знаходили слідів нікелю. (Зазначимо, що теорія таких Наднових з'явилась у 60-х роках минулого століття.) Група астрономів на чолі з Алексом Філіпенком, яка досліджувала спалах SN 2007bi та його залишки впродовж 555 днів, вважає, що нові результати допоможуть прояснити еволюцію Всесвіту (наприклад, утворення важких елементів) на ранніх етапах розвитку.

Спостережні дані отримано за допомогою телескопів Кека (Мауна-Кеа) та VLT (Very Large Telescope) в Чилі.

За інф. www. Lenta.ru та www.universetoday.com

02.12.2009

У чорних дір виявили здатність створювати собі галактики

Надмасивні чорні діри здатні стимулювати утворення зір. До такого висновку прийшли астрономи, які спостерігали віддалений квазар HE0450-2958. Результати своєї роботи вчені опублікували у двох статтях в журналах Astronomy & Astrophysics і The Astrophysical Journal. Препринти обох робіт доступні на сайті arXiv.org.

Чорна діра — ділянка простору, гравітаційне тяжіння якої настільки велике, що її не може покинути навіть світло. Оскільки чорні діри спостерігати безпосередньо не можна, то про те, що вони існують, виносять судження за непрямими ознаками. Накопичена астрономами інформація вказує на те, що чорні діри містяться в центрах багатьох галактик. Нині серед астрономів немає єдиної думки, що з'являється раніше — галактика чи її чорна діра. Автори нової роботи надали докази на користь другої точки зору.

Квазар HE0450-2958 віддалений від Землі на відстань близько 5 мільярдів світлових років. Вважають, що квазар — це галактика на ранньому етапі свого розвитку з надмасивною чорною дірою в центрі. У разі HE0450-2958 астрономам не вдавалося виявити відповідну йому галактику. Одна з гіпотез вказувала, що зоряне населення галактики закриває пил, який заповнює космічний простір і непрозорий в оптичному діапазоні.

У новому дослідженні вчені використовували для спостережень квазара систему Дуже великого телескопа (VLT — Very Large Telescope) та VISIR (VLT Imager and Spectrometer for mid Infrared — система для формування зображення і спектрометр, що працюють в центральній ділянці діапазону інфрачервоного спектру). Ця система дозволяє дуже чітко реєструвати космічний пил. Однак вчені довели, що пилу навколо квазара немає, а отже, він дійсно "одинокий".

Неподалік від HE0450-2958 міститься молода галактика. Астрономи виявили, що вона вирізняється надзвичайно високим рівнем зореутворення (приблизно в сто разів вище середнього рівня). Щорічно в ній утворюються зорі, сумарна маса яких становить близько 350 сонячних. Раніше було показано, що квазар випускає в бік галактики потоки високоенергетичних часток і випромінювання.

Учені висловили припущення про те, що саме вплив квазара стимулює народження зір. Зважаючи на взаємне розташування галактики та HE0450-2958 і швидкостей їх зближення, астрономи вирахували, що в майбутньому вони мають "об'єднатись".

За інф. Lenta.ru.

28.11.2009

Природу високоенергетичного космічного гамма-випромінювання вдалося пояснити

Астрономи знайшли докази того, що мікроквазари можуть бути джерелом високоенергетичного гамма-випромінювання, повідомляє сайт NASA. Стаття вчених опублікована в журналі Science.

Мікроквазари — подвійні системи, до складу яких входить звичайна зоря, а також чорна діра або нейтронна зоря. Компактний об'єкт "забирає" у зорі матерію, яка, під час падіння на нього, випромінює в різних діапазонах електромагнітного спектру. При цьому характеристики випромінювання нагадують характеристики випромінювання квазарів — активних ядер віддалених галактик (звідси і походить термін "мікроквазар").

У рамках нової роботи астрофізики вивчали об'єкт Лебідь X-3, відкритий ще в 60-х роках минулого століття. Система складається з невідомого компактного об'єкта (тобто дослідники не знають, чи це нейтронна зоря, чи чорна діра) і гігантської зорі, що належить до класу зір Вольфа-Райе. Для цих зір характерна висока яскравість і температура на поверхні.

Високоенергетичні гамма-фотони у випромінюванні мікроквазара виявлено за допомогою інструментів на борту телескопа "Фермі". За словами дослідників, вони стали першими, кому вдалося довести, що ці об'єкти можуть генерувати такі фотони.

Зовсім недавно астрономам за допомогою того ж "Фермі" вдалося вирішити аналогічну задачу для звичайного гамма-випромінювання в Галактиці. Справа в тому, що площина Чумацького Шляху рівномірно світиться в цьому діапазоні. За словами вчених, їм вдалося виявити аналогічне випромінювання у галактик M82 та NGC 253. При цьому джерелом гамма-фотонів є регіони інтенсивного зореутворення. Вчені вважають, що вони ж відповідальні за випромінювання Чумацького Шляху.

За інф. Lenta.ru.

23.11.2009

Підтверджено існування сонячних цунамі

Американські астрофізики з університету Джорджа Мейсона (George Mason University) і дослідницької лабораторії ВМФ США (Naval Research Laboratory) підтвердили існування сонячних цунамі — гігантських ударних хвиль, що час від часу виникають на поверхні Сонця.

Уперше ці хвилі в 1997 р. зафіксував космічний апарат SOHO. Відтоді вчені вели дискусії стосовно природи зазначених утворень на Сонці. Наявність тільки однієї точки спостереження не дозволяло просторово відокремити "цунамі" від коронального викиду (coronal mass ejection), який породжує хвилі. Яскраві кільцеві хвилі, схожі на круги, що розходяться на воді в яку кинуто камінь, могли бути проекцією викиду або тіннню від нього на поверхню Сонця.

Фото NASA STEREO Consortium

Знайти однозначну відповідь стосовно природи спостережуваного явища допомогли супутники STEREO. У лютому 2009 р. ці апарати отримали фотознімки цунами з двох точок, що лежать на кутовій відстані в 90 градусів.

"Це дійсно хвиля, — говорить один з авторів роботи Спірос Патсоуракос (Spiros Patsourakos). — Не хвиля води, а гігантська хвиля гарячої плазми і магнетизму". Це явище отримало назву "швидка магнітогідродинамічна хвиля" (fast-mode magnetohydrodynamical wave — MHD wave). Деякі з таких хвиль досягають у висоту 100 тисяч кілометрів і поширюються від місця коронального викиду з швидкістю 250 км/сек. на мільйони кілометрів.

Зйомки низки таких подій показали, що хвиля на поверхні Сонця може відбиватись від плям, а також впливати на інші об'єкти, наприклад викликати осцилюючі коливання протуберанця, що трапивсь на її шляху.

Учені відзначають, що спостереження за сонячними цунамі допоможуть поліпшити наші знання про формування космічної погоди. Окрім того вони, як і хвилі від землетрусів на нашій планеті, можуть дати інформацію про внутрішні шари Сонця. Статтю авторів з результатами дослідження розмістив Astrophysical Journal.

За інф. www.membrana.ru

17.11.2009

У Всесвіті таки існує "темний потік" — нове підтвердження

Колектив астрофізиків знайшов нові докази існування так званого "темного потоку" — направленого руху галактичних скупчень відносно реліктового випромінювання. Статтю вчених оприлюднить журнал The Astrophysical Journal, а її короткий виклад наводить New Scientist.

Термін "темний потік" у жовтні 2008 р. запропоновано в попередній роботі цієї ж групи астрофізиків. Тоді дослідники виявили, що рух галактичних скупчень відносно реліктового випромінювання, який мав бути в середньому хаотичним, насправді має виділений напрям. Зокрема, вони визначили, що близько 800 скупчень рухаються в напрямі регіону космосу, який на небесній сфері міститься на межі сузір'їв Вітрила й Кентавр.

Зазначена робота вчених викликала переважно негативну реакцію колег. Більшість астрофізиків вважала, що реєстрація виділеного напряму стала результатом некоректних методів дослідження (були, зокрема, запитання до процедури формування вибірки галактик).

У рамках нової роботи вчені намагаються спростувати контраргументи до свого відкриття. Зокрема, вони змогли показати, що в "темному потоці" беруть участь як мінімум 1400 скупчень, найвіддаленіші з яких перебувають на відстані 3-х мільярдів світлових років. У дослідженні 2008 р. розглядали кластери, відстань до яких не більше 1,5 мільярдів світлових років.

На думку астрофізиків причиною виникнення "темного потоку" може бути дія значної маси, що зараз перебуває за межами видимої частини нашого Всесвіту. Окрім цього можливе й екзотичніше пояснення: наявний потік — результат існування паралельного всесвіту.

За інф. Lenta.ru.

14.11.2009

Зонд LCROSS знайшов на Місяці воду

Місячний зонд LCROSS, який у жовтні поточного року впав на поверхню супутника Землі, знайшов докази присутності там значної кількості води. Про це в п'ятницю, 13 листопада, повідомлено на сайті NASA. До висновків про те, що на Місяці є вода, дослідників аерокосмічного агентства спонукали результати аналізу значного об'єму інформації, отриманої зондом.

Місія LCROSS зводилася до наступного: спершу верхній ступінь ракети-носія зонда Centaur ударивсь об поверхню Місяця в районі кратера Кебеус (Cabeus) недалеко від Південного полюса на швидкості близько 2,5 кілометра в секунду. У результаті удару з кратера був викинутий пил, стовп якого піднявсь на дев'ять кілометрів.

Потім склад цього пилу різними методами визначив зонд під час падіння на поверхню (він зіткнувся з Місяцем на три хвилини пізніше), а також інші космічні апарати, що перебували на орбіті.

Присутність молекул води підтверджено даними інфрачервоної (у цьому спектрі вчені виявили сліди "цілих" молекул) та ультрафіолетової (у цьому спектрі "світяться" гідроксил-аніони, що утворюються в результаті розпаду молекул води) спектрометрії. Як зазначено на сайті NASA, результати, отримані зондом, вимагають подальшого вивчення, проте вже зараз можна впевнено говорити про те, що вода на дні кратера Кебеус є. Причому в значних кількостях.

Падіння зонда Американське космічне агентство транслювало в прямому ефірі. Очікуваного шоу, проте, не вийшло — удари виглядали дуже невиразними. І місію поспішили оголосити невдалою, пов'язавши це з помилками в розрахунках. Фахівці, які працювали над місією, заявили, що кількість піднятого ударом матеріалу виявилась переоціненою. Окрім цього ракета-носій "розкидала" матеріал під неправильним кутом — передбачали, що він становитиме 45 градусів, проте насправді пил розлітавсь під кутом близько 30 градусів.

Потім, після тижневого аналізу інформації, учені вирішили, що не зважаючи на невідповідність отриманих результатів очікуваним, місію можна вважати успішною.

За інф. Lenta.ru

11.11.2009

Неймовірне зображення центральної частини Молочного Шляху

З нагоди відзначення Міжнародного року астрономії та 400-річчя перших телескопічних спостережень Ґ. Ґалілея NASA оприлюднило наймовірні зображення центральної частини Молочного Шляху. Ці зображення отримано за допомогою великих космічних обсерваторій (телескоп імені Габбла, "Спітцер", рентгенівська обсерваторія "Чандра"). Їх розміщено зокрема на цій інтернет-сторінці Космічного телескопа ім. Габбла.

Нижче подано комбіноване зображення центральної частини Галактики, утворене з використанням інфрачервоних та рентгенівських знімків (згадаймо, що саме інфрачервоне та рентгенівське випромінювання проникає крізь потужні пилові хмари, які закривають у видимому світлі нам центр Галактики).

Комбіноване зображення (угорі) центральної частини Молочного Шляху.
Фото NASA, ЄКА, SSC, КЕР, та STScI

Зверніть увагу, що центр Галактики міститься в яскравій (білого кольору) ділянці, яка на зображенні лежить праворуч і трохи нижче середньої лінії. Ширина зображення — близько половини градуса (приблизно такі кутові розміри на небі має повний Місяць).

За інф. www.universetoday.com

04.11.2009
Отримано спостережні дані, що свідчать про існування екзопланет в інших галактиках

Група канадських астрономів на підставі аналізу спостережень 88 галактик прийшла до висновку, що в деяких з них можуть існувати якщо не екзопланети, то принаймні протопланетні диски.

Ученим вдалось зафіксувати випромінювання, що не може належати зорям чи міжзоряному пилу. За словами дослідників "воно надто холодне, щоб бути зоряним і занадто тепле, як для пилу". Найімовірнішим джерелом зазначеного випромінювання є газопилові диски поблизу зір — "ембріональні зародки" планетних систем.

За інф. www.universetoday.com

02.11.2009

Космічний телескоп "Кеплер" не зможе відкрити землеподібні планети до 2011 року

Телескоп "Кеплер", який виведено на орбіту 7 березня поточного року з метою пошуку екзопланет, що за своїми характеристиками схожі на Землю, не зможе виконати поставлену задачу принаймні до 2011 р. Про це було заявлено на минулому тижні представниками наукової групи, яка працює з телескопом.

Встановлено, що завадою штатній роботі бортової наукової апаратури телескопа є шуми підсилювачів приладів із зарядовим зв'язком (ППЗ). Науковці сподіваються вирішити проблему шляхом зміни способу обробки інформації (для цього їм потрібно розробити певне програмне забезпечення), що надходить з телескопа. Зазначену роботу планують виконати до 2011 р.

Збій в роботі телескопа "Кеплер" означає, що наземні спостерігачі отримали своєрідну фору в "полюванні" на землеподібні екзопланети.

За інф. www.universetoday.com

30.10.2009

Спостереження гамма-спалаху підтверджують теорію Айнштайна

Спостереження гамма-спалаху, що ставсь на дуже далекій відстані від Землі, підтвердили правомірність гравітаційної теорії Айнштайна. Час, витрачений фотонами, що зявились у момент спалаху, на дорогу до Землі, укладається в рамки існуючих нині уявлень про природу простору-часу. Стаття, де ці висновки викладено докладно, опублікована в журналі Nature. Реферат роботи є на порталі Nature News.

В сучасній фізиці існує декілька теорій, що описують "глобальну" природу різних явищ. Так, особливості поведінки крупних об'єктів, таких як планети, зорі й галактики, пояснює загальна теорія відносності. Події, що відбуваються на рівні елементарних частинок, описують за допомогою квантової механіки. Учені багато разів робили спроби об'єднати ці дві теорії з тим, щоб отримати єдину теорію, яка б описувала явища на всіх рівнях. До цих пір жоден з варіантів такої єдиної теорії не отримав експериментального підтвердження.

Автори нової роботи аналізували інформацію, зібрану телескопом "Фермі". Ця орбітальна обсерваторія збирає дані про джерела гамма-випромінювання в космосі. Чималу частину таких джерел складають гамма-спалахи — викиди високоенергетичного випромінювання, що відбуваються, імовірно, під час колапсу нейтронних зір. У цьому випадку вчених зацікавив гамма-спалах GRB 090510, який зафіксували 10 травня 2009 р. в галактиці, що віддалена від Землі на відстань 7,3 мільярда світлових років.

Дослідники визначали затримку в часі проходження шляху до Землі для фотонів різних енергій, випущених під час гамма-спалаху. Згідно з корпускулярно-хвильовим дуалізмом фотон одночасно є і частинкою і хвилею. Що більша енергія фотона, то меншою є довжина хвилі. Прихильники деяких теорій, в яких об'єднують гравітацію і квантову механіку, вважають, що простір-час не однорідний, а складається з крихітних (близько 10 в -35-й степені метра) гранул. Дуже короткі хвилі мають "спотикатись" об ці гранули і, отже, час їх приходу до Землі повинен збільшуватись.

Нові спостереження показали, що це припущення не підтверджується. Високоенергетичні фотони дійсно досягли Землі пізніше за інших, проте тривалість затримки недостатня для того, щоб підтвердити будь-яку, альтернативну гравітаційну теорію.

За інф. Lenta.ru

29.10.2009

Астрономи запропонували назви для всіх екзопланет

Астрономи запропонували Міжнародному астрономічному союзу (International Astronomical Union, IAU) почати надавати екзопланетам назви. Статтю, в якій автори висловлюють таку ідею, поки що не прийнято до публікації, проте її препринт можна знайти на сайті arXiv.org. Окрім іншого її автори пропонують назви для всіх відомих екзопланет. Джерелом назв стали грецька і римська міфології.

Так, наприклад, найменша з відомих планет CoRoT-7b отримала назву Ікар. Планету HD 209458b, на якій недавно знайшли органічні речовини, автори статті пропонують назвати Мінервою.

Зауважимо, що нині IAU відмовляється надавати планетам назви через швидке зростання їх кількості — з 1995 року, коли виявили першу планету за межами Сонячної системи, вже встигли відкрити більше 400 аналогічних об'єктів.

За інф. Lenta.ru

27.10.2009

Телескоп з 3,2-Гп камерою розпочне роботу в 2015 році

Один з найбільших в світі телескопів для спостереження за небом у недалекому майбутньому дозволить отримувати знімки космосу з роздільною здатністю 3,2 Гп. "Великий оглядовий телескоп" (Large Synoptic Survey Telescope, LSST), який заплановано ввести в дію у 2015 р., зможе отримувати зображення небесних об'єктів практично в реальному часі — протягом хвилин, а не більше часу (більшість телескопів вимагають якогось часу для налаштування), і тут же розміщувати їх в Інтернеті. За одну ніч спостережень телескоп генеруватиме 400 тис. 16-Мп знімків, 30 Тб даних, а за 10 років його роботи заплановано створити 30-Пб бази даних.

Знімки 3,2-Гп камери будуть доступні не лише астрономам, але і широкій громадськості. Як зазначено на веб-сайті LSST, кожен охочий з комп'ютером зможе здійснювати подорожі в космосі, збільшувати масштаби зображень об'єктів і робити їх в сотні мільйонів разів чіткішими, ніж може розрізнити неозброєне око.

За інф. www.novosti-kosmonavtiki.ru

21.10.2009

Розпочинаються Ночі Галілея

Юрій Заєць на форумі "Астроосвіта" пише: "Великий італійський вчений Галілео Галілей започаткував 400-річний період дивовижних астрономічних відкриттів. Спрямувавши створений ним телескоп на небо восени 1609 року він спричинив появу зовсім іншої, нової науки про Всесвіт. Роботу над телескопом і результати спостережень Галілей описав у своїй книжці “Зоряний вісник” (1610 р.). Ці відкриття були дуже важливими для зародження і розвитку нових, революційних уявлень про Всесвіт і місце людини в ньому!

І саме тому, в ознаменування великого ювілею з моменту застосування телескопу для спостереження неба, з 22 по 24 жовтня в усьому світі будуть проходити Ночі Галілея. Залучитися до цієї цікавої акції можуть всі охочі.

Зареєструвавшись в Міжнародному інформаційному центрі http://galileannights.org учасники акції отримають сертифікат. Так трапилося, що в ці вечори найяскравішими світилами будуть молодий Місяць і планета Юпітер, яка розміститься невисоко над горизонтом в південній частині неба. Це дозволить всім небайдужим долучитися до незвичних переживань і відкриттів, які 400 років назад здіснив великий Галілео Галілей!

Додаткова інформація на офіційному сайті Ночей Галілея
http://galileannights.org/events/event_country_ukraine.html.

Про Ночі Галілея в Україні:
Дніпропетровськ http://www.dneproplanet.dp.ua/astro.html
Полтава http://astronomy.pl.ua/
Кременчуг http://www.kremenchug.ua/forum/razvlechenija-i-otdykh/khobbi-uvlechenija/2009-10-17/nochi-galileya-v-kremenchuge/ і т.д."

Коментар:
Зазначена подія проходить в рамках Міжнародного року астрономії (МРА-2009). Календар подій МРА-2009 в Україні: http://www.astronomy2009.com.ua/.

17.10.2009

Визначено геометричну форму Сонячної системи

Майже одразу (через добу) після обнародування інформації про перші сенсаційні результати вивчення межі Сонячної системи зондом IBEX, Лабораторія реактивного руху (JPL) NASA розповсюдила інформацію про дослідження межі нашої планетної системи детектором іонів і нейтральних атомів (Ion and Neutral Camera) зонда "Кассині" та про отримані результати.

Ця інформація, у поєднанні з результатами спостережень IBEX, кардинально змінює наші уявлення і про загальну геометричну форму Сонячної системи, і про міжзоряний простір, що її оточує.

Очевидно, необхідно переглянути апріорне уявлення про "каплеподібну", або "кометоподібну", форму граничної зони, що відокремлює власне Сонячну систему від навколишнього космічного простору.

Результати нових спостережень (і, фактично, перших спостережень такого роду) показують, що геліосфера має не каплеподібну, а близьку до сферичної форму.

Отже, Сонячна система (ділянка космосу, в якій домінують потоки Сонячного вітру) за своєю геометричною формою є гігантською "кулею", що рухається в міжзоряному просторі, в глибині якої міститься Сонце та відомі науці планети нашої системи.

Результати спостережень, виконані детектором Ion and Neutral Camera зонда "Кассині", можуть означати, що форму межі нашої планетної системи визначає не стільки власний рух Сонячної системи в Галактиці, скільки тиск елементарних частинок космічних променів, а також магнітні поля.

За інф. www.spaceweather.com та www.cnews.ru

14.10.2009

Запропоновано спосіб перевірки наявності у Землі гало темної матерії

Астрофізики запропонували спосіб практичної перевірки наявності у Землі гало темної матерії. Статтю ще не прийнято до публікації, проте її препринт є на сайті arXiv.org.

Однією з цікавих невирішених загадок сучасної астрономії є питання аномального прискорення космічних апаратів під час гравітаційного маневру поблизу Землі (тут є про це детальніше, стор.12-13). Багато космічних апаратів, здійснюючи політ поблизу планети, набирають швидкість більшу, ніж передбачає теорія. Таке явище фіксували інженери місій Galileo, NEAR тощо.

Для пояснення цієї аномалії учені залучають темну матерію. Передбачають, що вона утворює навколо нашої планети гало. До останнього часу цю теорію вважали малоймовірною, оскільки існування такого гало накладає на темну матерію велику кількість умов. Окрім того не існувало способів практичної перевірки гіпотез.

Тепер ученим вдалося вирішити цю проблему. З'ясували, що темна матерія повинна викликати нагрів космічного апарату, що проходить крізь зазначене гало. Щоб перевірити цю гіпотезу, вчені пропонують провести аналіз інформації від космічних місій, що вже відбулись. Це допоможе з'ясувати, як змінювалась температура зондів поблизу планети.

Нещодавно група вчених з Іспанії та Франції створила спеціальний прилад, який отримав назву сцинціляційний болометр. За допомогою цього приладу спробують зафіксувати загадкову субстанцію.

За інф. Lenta.ru

Дякуємо усім, хто прийшов у день Покрови на засідання, особливо тим, які приїхали з передмістя Києва! Сподіваємось на зустріч 18 листопада поточного року.

12.10.2009

АСТРОНОМІЧНІ ПЕДАГОГІЧНІ ЧИТАННЯ
Засідання друге

Запрошуємо усіх, кого цікавить астрономія та астрономічна освіта, 14 жовтня (тобто у цю середу) до Київського міського будинку вчителя на засідання клубу "Астрономічні педагогічні читання". Тема зустрічі — "Астрономія в системі наук і культурі". З доповіддю "Астрономія культури" виступить І. Крячко.

07.10.2009

У Сатурна виявлено нове кільце

Учені з університету Вірджинії (University of Virginia) за допомогою космічного телескопа "Спітцер" (Spitzer) відкрили нове кільце Сатурна. За розмірами воно найбільше від будь-якого подібного утворення в Сонячній системі.

Зазначене кільце починається на висоті 6 мільйонів кілометрів над поверхнею планети і простягається на 12 мільйонів км у міжпланетний простір. За товщиною воно більше від поперечника Сатурна в 20 разів (ця характеристика разюче відрізняє його від супертонких звичайних кілець).

Побачити кільце візуально практично неможливо, бо воно дуже розріджене, а температура пилу і льоду, які складають кільце, становить лише 80 К (Космічний телескоп "Спітцер" (Spitzer) зміг зафіксувати інфрачервоне випромінювання складових кільця).

На малюнку видно, наскільки "новачок" більший за всі інші кільця. Внизу: загальний вигляд кільця з ребра і фрагмент знімка інфрачервоного телескопа "Спітцер" Spitzer (ілюстрація NASA/JPL-Caltech, NASA/ESA/STScI/AURA).

Фахівці вважають, що джерелом матеріалу кільця є Феба — віддалений від Сатурна супутник. Нове кільце обертається навколо планети в тому ж напрямі, що й цей супутник, тобто в протилежний бік від решти кілець, супутників і напряму обертання газового гіганта навколо власної осі. Викид матеріалу з Феби міг відбутись унаслідок удару комети.

До тепер найбільшими відомими кільцями планет у Сонячній системі вважали зовнішнє E-кільце Сатурна (E Ring) і дуже легкі павутиноподібні пилові кільця Юпітера (Gossamer rings).

За інф. www.universetoday.com

Дату появи телескопа Кеплера встановили за картиною голландського художника

Учені встановили, що телескоп системи Кеплера було винайдено як мінімум на 15 років раніше, ніж вважали до цих пір. Відкриття зроблене після вивчення картин нідерландського художника Яна Брейгеля Старшого.

Вважають, що першим з'явились телескопи системи Галілея у яких окуляром є розсіююча лінза, а об'єктивом — лінза, що збирає світло. Недолік такого телескопа — дуже мале поле зору. Водночас у телескопі Кеплера, який з'явивсь пізніше, обидві лінзи збирають світло. Така система дозволяє збільшити кут огляду, а також отримати кращу якість зображення при високому збільшенні.

Під час дослідження вчених цікавили картини, написані Брейгелем в період між 1608 і 1625 роками. Тоді він був придворним художником ерцгерцога Альбрехта VII, який, за інформацією дослідників, був власником одного з перших телескопів. Передбачають, що він отримав інструмент особисто від Іоганна Ліпперсгея, якого багато хто називає найвірогіднішим винахідником телескопа.

На картині "Зір", яку художник закінчив малювати в 1617 р., вчені виявили зображення телескопа Кеплера, схема якого вперше з'явилась в 1631 р. За словами дослідників, довжина телескопа (ці телескопи були довшими за телескопи Галілея) на картині, а також особливості зовнішнього вигляду інструмента указують на те, що це саме телескоп Кеплера.

За інф. Lenta.ru

02.10.2009

Темна матерія "відмовляється" слідувати законам гравітації

Учені встановили, що темна матерія, імовірно, є більш дивною субстанцією, ніж вважали досі. Зокрема, відомі нам закони гравітації для неї не зовсім правильні. Статтю дослідників опубліковано в журналі Nature, а її короткий виклад наводить New Scientist.

В рамках дослідження учені аналізували розподіл темної матерії в центрах 28 галактик, що належать до різних типів. Оскільки ця загадкова субстанція не бере участь в електромагнітній взаємодії, то аналіз розподілу виконували на підставі даних про рух зір. В результаті вчені встановили, що співвідношення звичайної і темної матерій є величиною сталою.

За словами дослідників, цей результат суперечить теоріям, що існують нині. Річ у тому, що кількість темної матерії повинна визначатись історією галактики, наприклад, брала участь вона в зіткненнях з своїми сусідами чи спокійно розвивалась в ізоляції. Гравітаційна взаємодія під час зіткнень, зі слів учених, мала б приводити до перерозподілу матерії і, отже, зміні співвідношення різних її видів в учасниках "космічної аварії". Самі дослідники заявили, що "у фізиці немає законів, які могли б пояснити сталість співвідношення".

Нові результати є продовженням аналогічної роботи, також опублікованої в 2009 році. У попередньому дослідженні астрофізики з'ясували, що густина темної матерії в галактичному центрі є величиною майже сталою. При цьому, за відомими законами гравітації, її густина має збільшуватись при наближенні до геометричного центру скупчення.

Для пояснення дивних результатів учені пропонують вийти за межі уявлень про темну матерію, як набір звичайних масивних елементарних частинок. Наприклад, дехто пропонує ввести ще одну фундаментальну взаємодію (окрім відомих чотирьох). Зовсім недавно фізики запропонували розглядати темну матерію як субстанцію, що складається з темних атомів, до складу яких входять темні протони й електрони і між якими діє темний аналог електромагнетизму.

За інф. www.novosti-kosmonavtiki.ru

23.09.2009

Фізики знайшли в темній матерії темні атоми

Фізики запропонували нове пояснення структури темної матерії — на їх думку вона складається не з елементарних частинок, а з свого роду темних атомів. Стаття учених ще не прийнята до публікації, проте її препринт доступний на сайті arXiv.org. Короткий виклад препринта наводить physicsworld.com.

Темна матерія — загадкова субстанція, яка складає значну частину всієї матерії у Всесвіті. Вважають, що вона не бере участі в електромагнітній взаємодії, проте проявляє себе в гравітаційній взаємодії. Згідно з однієї з найпоширеніших теорій, кандидатами на роль частинок темної матерії є масивні частинки вімп (Weakly Interactive Massive Particles, WIMP).

В рамках нової теорії учені постулюють, що частинки темної матерії не є елементарними. Натомість їх потрібно розглядати як темні атоми, які складаються з темних протонів і темних електронів, що утримуються в атомі темним аналогом електромагнетизму.

Подібний підхід дозволяє пояснити результати, отримані під час проведення експерименту DAMA, який тривав впродовж 1996-2002 рр. в Італії. Тоді було встановлено, що в результаті взаємодії WIMP порушується закон збереження енергії. Нова теорія дозволяє пояснити це порушення тим, що частина енергії витрачається на темні взаємодії у атомі.

За інф. www.novosti-kosmonavtiki.ru

19.09.2009

Орбітальний телескоп "Планк" склав перші карти зоряного неба

За результатами роботи телескопа для дослідження мікрохвильового фонового випромінювання Всесвіту "Планк" складено перші карти неба. Початковий етап спостережень телескопа описано у прес-релізі Європейського космічного агентства (ESA).

Орбітальна обсерваторія "Планк" розпочала збір даних 13 серпня 2009 року. Перші декілька днів фахівці, що працюють з телескопом, тестували його прилади. Вони встановили, що вся апаратура працює без збоїв. Через два тижні, 27 серпня, "Планк" завершив перший етап досліджень.

На підставі зібраних телескопом даних астрономи склали дев'ять карт невеликої ділянки неба (по одній для кожної з частот, на яких працює обсерваторія). Оскільки "Планк" оглядає всі райони неба навколо себе, то карти мають вигляд кругів, поперечником близько 15 градусів.

Згідно з планом орбітальна обсерваторія має працювати на орбіті 15 місяців. За цей час "Планк" повинен отримати дві повні карти неба. З їх допомогою учені розраховують вивчити мікрохвильове фонове випромінювання (реліктове), що залишилось з часу Великого Вибуху.

За інф. www.novosti-kosmonavtiki.ru

15.09.2009

Чорні діри перерозподіляють залізо у Всесвіті


Астрономи виявили, що надмасивні чорні діри розсіюють по Всесвіту залізо. Про це йдеться в прес-релізі NASA. Відкриття зроблено після спостереження галактичного скупчення, яке міститься на відстані приблизно 840 мільйонів світлових років від Землі.

Аналіз даних, зібраних орбітальною рентгенівською обсерваторією "Чандра" (Chandra) і масивом телескопів Very Large Array, дозволив встановити, що в деяких джетах (потужні струмені речовин, яку з своїх околиць викидає чорна діра) вміст заліза підвищений. Учені вважають, що цей елемент з'явивсь в регіоні чорної діри в результаті вибуху наднової зорі.

Відстань, на яку джети відносять залізо від чорної діри, може досягати 400 тисяч світлових років. За словами дослідників, 10-20 відсотків всього заліза в галактиках може переноситись з місце на місце чорними дірами. Окрім цього вчені встановили, що викиди чорної діри приводять до утворення в газі, який міститься навколо неї, колосальних порожнеч. Розміри деяких з них досягають 670 тисяч світлових років.

Спеціально для вивчення чорних дір NASA планує запустити телескоп NUSTAR (Nuclear Spectroscopic Telescope Array). Старт місії намічено на серпень 2011 року.

За інф. www.novosti-kosmonavtiki.ru

09.09.2009

"Новий" Космічний телескоп імені Габбла

Сьогодні в штаб-квартирі NASA під час брифінгу було продемонстровано зображення, які отримав Космічний телескоп ім. Габбла (HST) після останнього ремонту (нагадаємо, що це відбулось у травні поточного року).

Зоряне скупчення Омега Кентавра: фото HST, ліворуч — 2002 р., праворуч — 2009 р.

Зображення вражають, особливо у порівнянні зі старими, отриманими до моменту модернізації телескопа. Тож можна погодитись з тим, що HST народивсь вдруге.

За інф. NASA

Експерти не радять відправляти на Місяць людину до 2020 року

Агентство Associated Press повідомляє, що рада незалежних експертів, скликана адміністрацією президента Обами, визнала не реальними в нинішніх умовах плани стосовно відправки пілотованої експедиції на Місяць.

Основна причина — недостатнє фінансування. Згідно з наведеними оцінками, для досягнення поставленої мети, його потрібно збільшити принаймні на $3 млрд. на додаток до поточного щорічного бюджету NASA ($18 млрд.).

У будь-якому разі, навіть за умови появи додаткового фінансування, терміни програми потребують корекції. Запланований старт до Місяця першої пілотованої експедиції вже в 2020 р. визнано малореальним. Раніше рада експертів визначила, що для відправки пілотованої експедиції до Місяця в 2020 році обсяг необхідних асигнувань на програму повинен досягти $100 млрд.

Якщо адміністрація Обами все-таки вирішить відправляти пілотовані експедиції до Місяця, то експерти рекомендують відмовитись від створення "проблемної" ракети-носія Ares I і розпочати будувати потужніший носій — Ares V.

Експерти запропонували як оптимальний метод освоєння космосу використати потенціал міждержавної співпраці, а також широко залучати для цієї мети комерційні компанії.

Так, компанія SPACEX, що розробляє важкий носій для пілотованих космічних кораблів Falcon 9, планує знизити собівартість польоту астронавта в космос до $20 млн. Перший політ Falcon 9 заплановано на поточний рік. Ракета-носій легкого класу Falcon 1 вже успішно вивела в космос перший супутник.

Водночас, вважають експерти, пілотовані польоти до інших планет потрібні. Для цієї мети доцільно виділяти додатково $3 млрд. в рік.

План президента Буша, згідно з яким в 2015 р. Міжнародну космічну станцію (МКС) доцільно закрити й затопити в Океані, визнано неефективним. Термін експлуатації станції доцільно продовжити, вважають експерти.

За інф. Associated Press

07.09.2009

Дивний об'єкт піднявсь з поверхні Сонця

Сайт Space Weather повідомляє про те, що 5 вересня 2009 р. французький аматор астрономії Жан-Поль Годар (Jean-Paul Godard) відносно скромним телескопом (апертура близько 80 мм), оснащеним вузькосмуговим сонячним фільтром, який виробляють серійно, зафіксував на Сонці незвичайну подію.

На динамічний об'єкт вказує стрілка

З поверхні Сонця піднявсь (на мал. показано стрілками) по прямій траєкторії на величезній, абсолютно нехарактерній для "звичайних" корональних викидів, швидкості дивний компактний об'єкт. Жан-Поль Годар зафіксував його на низці знімків на тлі протуберанців.

Об'єкт несхожий на "класичні" корональні викиди — як компактністю, так і нехарактерною швидкістю руху. Його розміри, судячи з отриманих зображень, не перевищують декількох тисяч кілометрів. Теоретично можна допустити, що йдеться не про об'єкт, але про динамічний процес в короні.

Незрозуміло, яку саме ділянку Сонця він покинув. Судячи з орієнтації кадру, йдеться про приполярний район або ж полюс світила.

Цікаво відзначити, що нове відкриття зробив аматор астрономії за допомогою доступного кожному телескопа. Аматори астрономії нині часто є авторами цілком "професійних" відкриттів. Вони відкривають нові комети, а два місяці тому аматор астрономії з Австралії виявив на поверхні Юпітера пляму, привернувши до цієї планети увагу вчених.

За інф. www.spaceweather.com та www.cnews.ru

03.09.2009

Астрономи отримали якісне зображення сусідньої галактики

Астрономи з Південної європейської обсерваторії (ESO) оприлюднили якісні фотографії галактики NGC 4945, що за космічними мірками є сусідом Молочного Шляху. Вона перебуває на відстані близько 13 мільйонів світлових років від Землі, а для галактик це є достатньо невеликою відстанню (для порівняння, діаметр нашої галактики становить близько 100 тисяч світлових років).

Фото з сайта Південної європейської обсерваторії

Для спостереження NGC 4945 астрономи використовували ширококутну камеру, що встановлена на 2,2-метровому телескопі MPG обсерваторії Ла Сілла в Чилі.

Зважаючи на просторове розміщення галактики, для землян площина цього небесного об'єкта лежить в площині зору, то зображення NGC 4945 має сигароподібну форму. Насправді галактика належить до спірального типу, себто зовні схожа на Молочний Шлях.

Зазначена галактика є однією з галактик Сейферта, які відрізняються великою яскравістю своєї центральної частини. В деяких випадках вона може в мільярди разів перевищувати яскравість Сонця.

За інф. www.universetoday.com

19.08.2009

Фізики пояснили напрям руху часу

Італійському фізикові Лоренцо Макконе (Lorenzo Maccone) вдалося пояснити спрямованість руху часу з погляду квантової механіки. Стаття ученого з'явилася в журналі Physical Review Letters, а її короткий виклад подає видання Physical Review Focus.

Відомо, що багато фізичних законів інваріантні щодо заміни часу t на -t (так звана T-симетрія). Проте, як видно зі спостережень, у часу є виділений напрям, тобто події слідують одна за одною й існує поняття причини і наслідку. Наприклад, в термодинаміці система прагне зайняти стан з максимальною ентропією (міра незворотного розсіювання енергії). Тому стани змінюються у бік зростання ентропії.

Для пояснення "стріли" часу у Всесвіті в цілому Макконе застосовує квантовий підхід, аналогічний термодинамічному. Для цього він використовує поняття так званої інформаційної ентропії, яка є мірою хаотичності інформації.

Щоб пояснити суть своєї теорії, Макконе пропонує наступну схему. Уявимо, що є одержувач інформації Аліса. Вона отримує атом від свого друга Боба і вимірює в лабораторії, скажімо, спін отриманого атома. При цьому стан суперпозиції двох значень спину руйнується, і Аліса отримує деяку інформацію. Боб, проте, нічого не знає про результат вимірювання — із його точки зору стан лабораторії Аліси і атома виявляються зв'язані. При цьому з погляду Боба ентропія системи не змінюється, а ось з погляду Аліси ? вона зростає.

Тепер Боб може взяти і розплутати стан атома і Аліси. Проте для цього йому необхідно знищити всю інформацію про вимірювання, які виконала Алісою, щоб "повернути" атому неявний стан суперпозиції. В результаті для Боба ентропія знову не зміниться, але для Аліси вона зменшиться. Проте, у Аліси не буде ніяких спогадів про подію, що відбулася, — адже такою була основна умова розплутування станів атома і лабораторії.

Макконе каже, що схожа ситуація складається тоді, коли як основна система (Аліси) виступає весь Всесвіт. Події, що зменшують ентропію цілком можуть відбуватися, проте вони не залишають про себе інформації і, отже, не вирізняються на тлі подій, які ніколи не відбувалися. Таким чином, зауважує Макконе, напрям руху часу є суть напрям збільшення інформаційній ентропії.

Нову роботу достатньо позитивно сприйнято в науковому середовищі. Багато хто не згоден зі всіма висновками Макконе, проте називають підхід автора до проблеми "новаторським".

За інф. www.novosti-kosmonavtiki.ru

15.08.2009

Зорепад породив історичний час: нова гіпотеза

Красивий метеорний дощ Персеїди міг зіграти в історії цивілізації значно важливішу роль, ніж здається на перший погляд.

Професор географії Дартмутського коледжу (США) Вінсент Мальстрем розробив теорію, згідно з якою неочевидний до сьогодні початок (точка відліку) найдавнішого з відомих нині календарів американських індійців збігається з максимумом метеорного потоку Персеїд, — а отже, обумовлений цією астрономічною подією.

Календар індійців племені соке (Zoque), які мешкали і мешкають тепер у південній частині Мексики, бере свій початок 13 серпня 1359 р. (за григоріанським календарем).

Ця дата, на відміну від зазвичай ключових подій місячного і сонячного циклів, які враховували у давнину під час побудови календарів, нічим не примітна. За винятком того, що в ніч перед цим в небі спостерігали метеорний потік Персеїди.

Персеїди, що пов'язані з кометою Свіфта-Туттля, і тепер є найяскравішим і найпотужнішим метеорним потоком; три з половиною тисячі років тому він, безумовно, привертав до себе увагу землян.

Цією подією унікальність моменту, себто дати 13.08.1359 р., не обмежується. У день після зорепаду Сонце пройшло строго через зеніт над столицею племені містом Ізапа, руїни якого збереглися до наших днів. Ба більше — того дня планета Венера зійшла для жителів Ізапи строго над вершиною найвищої з гір Центральної Америки — вулканом Тахамулько (4211 м) гірського хребта Сьєрра Мадре.

Ми не знаємо, як саме збіг цих подій стимулював створення календаря чи сприяв його появі яким-небудь іншим способом — ми можемо лише відновити ланцюг подій, використовуючи очевидні й фундаментальні за всіх часів астрономічні маркери. Їх роль у формуванні календаря, культури, а можливо і прамови народів світу вже визнана наукою.

Але така реконструкція повинна враховувати факт, який маємо у всій його незаперечності. Календар, що містить 260 діб, очевидно з'явивсь в Ізапі (саме тут Сонце 260 днів упродовж року проходить південніше, а 105 днів — північніше від зеніту), а потім поширивсь по всій Америці аж до епохи колонізації материка європейцями.

Вивчення стародавнього календаря індійців Америки має не тільки астрономічну, історичну і загальнокультурну цінність. Цей календар загадковий не лише дивною датою свого початку, але і не менш загадковою датою начеб-то його закінчення, що віддалена не так далеко від нас — 21 грудня 2012 року.

Монографія професора Мальстрема "Цикли Сонця і таємниці Місяця" (Cycles of the Sun, Mysteries of the Moon) розміщена на його сайті.

За інф. www.cnews.ru

11.08.2009

Сонце — не найкраща зоря для виникнення і підтримки життя

Астрономи, що зібрались в Бразилії на цьогорічний з'їзд Міжнародного астрономічного союзу (МАС), зосередили увагу на ролі Сонця і сонцеподібних зір в появі життя на планетах подібних Землі.

Висновок: враховуючи всі розглянуті на засіданні МАС обставини, Сонце не здається ідеальною зорею для планетної системи де могло б з'явитись життя.

Докладніше читайте на сайті www.universetoday.com.

05.08.2009
З космосу в черговий раз розгледіли життя на Землі

Американський космічний апарат LCROSS (Lunar Crater Observation and Sensing Satellite), який восени поточного року має врізатись у поверхню Місяця, нещодавно "подивився" на Землю. Спектрометри, встановлені на LCROSS, змогли виявити в атмосфері нашої планети озон, метан, кисень, вуглекислий газ і, можливо, рослинність. Це чітко видно на спектрограмі, поданій нижче.

Хоча "погляд на Землю" був потрібен ученим для мети калібрування наукових приладів, що встановлені на космічному апараті, але результат є цікавим. Зауважимо, щоправда, це не перший такий результат. Схожий експеримент проводили й за допомогою міжпланетного зонда "Венера-Експрес".

За інф. www.universetoday.com

30.07.2009

Астрономи склали хіт-парад космічних аномалій

Астрономи з Лабораторії реактивного руху (JPL) NASA і національної лабораторії Лос-аламоса склали список астрономічних явищ, які до сьогодні не знайшли пояснення в сучасній фізиці.

У списку — чотири позиції. Під першим пунктом йде аномальне прискорення космічних апаратів під час руху поблизу Землі. Другим в списку є поступове збільшення довжини астрономічної одиниці — відстані від Землі до Сонця. На третє місце вчені помістили аномалію "Піонерів". Прискорення космічних апаратів "Піонер-10" і "Піонер-11" в зовнішній частині Сонячної системи не збігається з розрахованим теоретично. Замикає список явище збільшення ексцентриситету місячної орбіти. Ексцентриситет — це величина, що характеризує міру втягнутості еліптичної орбіти.

Всі перераховані явища багато разів підтверджені різними групами дослідників. Існує декілька гіпотез, які пояснюють деякі з аномалій. Так, відмінне від розрахункового прискорення космічних апаратів, що здійснюють маневри недалеко від Землі, приписане впливу темної матерії.

За інф. РОЛ/Космос (www.rol.ru)

Коментар:
Звісно, це не всі таємниці, які нині є в астрономії. Помітно, що укладачі списку працюють в Лабораторії реактивного руху NASA.

25.07.2009

На Канарських островах розпочав роботу найбільший в світі телескоп

Учора на Канарських островах відбулась церемонія відкриття найбільшого в світі телескопа для видимого й інфрачервоного діапазонів електромагнітного спектра.

В урочистостях з цієї нагоди взяв участь король Іспанії Хуан Карлос.

Обсерваторія вартістю 104 млн. євро розташована на одній з гірських вершин на острові Пальма. Об'єктив телескопа (головне дзеркало) має діаметр 10,4 м і складається з 36 частин. Його площа становить 82 кв. метра. Телескоп належить Інституту астрофізики Канарських островів.

Новий телескоп, який отримав назву "Великий телескоп Канарських островів" перевершує за своїми технічними характеристиками телескопи американської обсерваторії імені Кека (Гавайські острови) і європейський "Дуже великий телескоп" в Чилі.

Канарська обсерваторія розпочала роботу в березні поточного року. Поки працює лише оптичний пристрій "Осиріс", а до кінця року буде введено в дію інфрачервону камеру.

Іспанські вчені закликали уряд побудувати гідний цієї країни телескоп з кінця 1980-х років. Проект на 90% фінансувала Іспанія. Решту коштів виділила Мексика й університет Флориди (США).

За інф. Комп'юлента

24.07.2009

219 років тому вперше документально зафіксовано падіння метеорита

У Франції, поряд з містом Барботан в департаменті Жер, впав метеорит, про що відразу ж оповістили Академію наук. Хоча цю подію було офіційно засвідчено місцевими властями, знаменитий французький хімік Клод Бертолле заявив: "Як сумно, що муніципалітет заносить в протокол народні казки, видаючи їх за дійсність, тоді як не лише фізичною причиною, але й взагалі нічим розумним це не можна пояснити". Упевнені, що "гасконці завжди були великими фантазерами, вчені мужі закликали співгромадян надалі не реагувати на подібні "марновірства".

Навіть в кінці XVIII ст. учені ще не вірили, що метеорити падають на Землю з космосу і лише в 1803 році реальність "небесного" походження метеоритів була ними офіційно визнана. Коли в містечку Егле вибухнув жахливий "кам'яний дощ", що усипав землю осколками і засвідчений багатьма очевидцями, Французька академія наук вимушена була погодитися — це дійсно були "камені з неба".

Зараз вважають, що метеорити — фрагменти астероїдів і комет. Метеоритам дають імена за назвами місць, де їх знайшли. Іноді знаходять не один, а декілька осколків, як, наприклад, після метеоритного дощу 1912 р. в США поблизу міста Холбрука (штат Аризона) було зібрано більше 20 000 "небесних каменів".

За інф. РОЛ/Космос (www.rol.ru)

22.07.2009

Тридцятиметровий телескоп ТМТ буде встановлений на Мауна-Кеа

Учора ухвалено рішення про те, що телескоп з діаметром дзеркала 30 м буде встановлено на вершині Мауна-Кеа (Гавайї), а не у Чилі (на попередньому етапі розглядали два можливих варіанти розміщення ТМТ).

Мауна-Кеа має кращий (сухіший) клімат, а це суттєво для спостережень в інфрачервоному діапазоні електромагнітного спектра у якому планують спостерігати на ТМТ. Окрім того, на Мауна-Кеа коливання температури впродовж доби менші, ніж в Чилі.

TMT — міжнародний проект, який втілюють університети США, Канади, Національна астрономічна абсерваторія Японії (NAOJ) та ін. До ладу телескоп має стати у 2018 р.

За інф. www.universetoday.com

20.07.2009

40 років тому люди здійснили посадку на Місяць

Космічний корабель "Аполлон-11" стартував 16 липня 1969 р. о 13 годині 32 хвилини за середньоєвропейським часом. Екіпаж — командир Ніл Армстронг, пілот командного модуля Майкл Коллінз, пілот місячного модуля Едвін Олдрін. Через 76 годин корабель досяг місячної орбіти.

Майкл Коллінз залишився на місячній орбіті в космічному кораблі, а місячний модуль з астронавтами Нілом Армстронгом і Едвіном Олдріном 20 липня о 20 годині 17 хвилин зробив м'яку посадку біля кратера в південно-західній частині Моря Спокою. У момент посадки Армстронг передав на Землю: "Г'юстон, говорить База Спокою. "Орел" сів".

"Аполлон-11" був виведений на орбіту Землі й доправлений до Місяця за допомогою потужної ракети-носія "Сатурн-V" (довжина — 111 метрів, маса — 3100 тонн), яку в США розробили під керівництвом конструктора-ракетника Вернера фон Брауна.

21 липня о 3 годиниі 56 хвилин командир корабля Ніл Армстронг першим з людей вийшов на поверхню Місяця, а через 20 хвилин за ним послідував Олдрін. Доторкнувшись поверхні Місяця, Армстронг, вимовив слова, що увійшли в історії: "Це невеликий крок для людини, але величезний стрибок для людства!"

13.07.2009

Найбільший космічний телескоп протестував свої прилади

Інженери, які працюють з найбільшим космічним телескопом "Гершель", закінчили тестування встановлених на його борту приладів. За словами фахівців, якість отриманих даних вища за ту, на яку очікували. Про це йдеться в прес-релізі на сайті Європейського космічного агентства.

Проведено тестування трьох основних приладів телескопа. Так, за допомогою детектора SPIRE (Spectral and Photometric Imaging REceiver), призначеного для роботи з електромагнітними хвилями в діапазоні від 194 до 672 мікрометрів, астрономи отримали зображення галактик M66 і M74. Ці об'єкти, розташовані на відстані 36 і 30 мільйонів світлових років від Землі відповідно, ще ніколи не фотографували в цьому діапазоні.

Другим інструментом, який протестували вчені, став PACS (Photodetector Array Camera and Spectrometer), "мішенню" якого стала туманність NGC 6543. Цей об'єкт, розташований на відстані 3,3 тисяч світлових років від Землі, з'явився унаслідок викидів речовини з "вмираючої" зорі. Під час тесту PACS зібрав дані про спектр випромінювання туманності, що дозволило астрономам ще раз переконатися — NGC 6543 є однією з найскладніших за будовою туманностей з відомих на сьогодні.

Нарешті, третім приладом, який протестували дослідники, став HIFI (Heterodyne Instrument for the Far Infrared). Цей прилад реєструє випромінювання в діапазоні від 157 до 212 мікрометрів і від 240 до 625 мікрометрів. Під час тесту вчені використовували інфрачервоне випромінювання газу в регіоні DR21 для того, щоб отримати інформацію про його склад.

За інф. РОЛ/Космос (www.rol.ru)

Коментар:
Нагадаємо, що Космічний телескоп "Гершель" виведено на орбіту в травні 2009 року. Діаметр головного дзеркала, виконаного з карбіду кремнію, становить 3,5 метра. Це майже у півтора рази більше за діаметр дзеркала найвідомішого Космічного телескопа ім. Габбла. Мета "Гершеля" дослідження віддалених космічних об'єктів в інфрачервоному й субміліметровому діапазонах електромагнітного спектра, а також збір інформації про Сонячну систему.

4.07.2009

Орбітальний телескоп "Фермі" виявив у космосі новий тип пульсарів

Орбітальний телескоп "Фермі" виявив у космосі пульсари, які не видно наземним обсерваторіям. Про це йдеться в прес-релізі NASA, а також у двох статтях, що опубліковані в журналі Science, з детальним викладом результатів. Традиційно астрономи виявляють пульсари (нейтронні зорі, що швидко обертаються) за радіовипромінюванням. Проте на цей діапазон електромагнітних хвиль припадає тисячна частка відсотка від сумарних енергетичних викидів таких об'єктів. "Фермі", проте, шукає пульсари за їх гамма-випромінюванням, яке складає близько 10 відсотків всієї енергії об'єкту. Завдяки цьому орбітальний телескоп є чудовим інструментом для пошуку пульсарів.

В рамках першого дослідження в цілому астрономи проаналізували дані спостережень за чотири місяці. В результаті ученим вдалося виявити такі тьмяні пульсари, що камера "Фермі" фіксувала лише один гамма-фотон від цих об'єктів в день.

У іншій роботі учених цікавили пульсари, що "омолодилися". Відомо, що з часом обертання пульсарів сповільнюється. Проте, якщо подібні об'єкти входять в подвійні системи, то в результаті гравітаційної взаємодії вони можуть "красти" речовину у своїх сусідів. Це приводить до розкручування пульсарів, і об'єкти видаються більш "молодими", ніж вони є насправді.

Пульсари можуть розкручуватись до величезних швидкостей, перетворюючись на мілісекундні, себто нейтронні зорі, які обертаються навколо власної осі декілька сотень разів в секунду. За словами дослідників, нові дані підтверджують, що мілісекундні пульсари утворюються з нормальних саме таким чином.

Зовсім недавно астрономам вдалося побачити процес "розкручування" нейтронної зорі в дії. В рамках дослідження астрофізики вивчали пульсар J1023, який міститься на відстані приблизно 4000 світлових років від Землі. Спостереження цього об'єкту велися з 2000 року.

Нейтронні зорі є результатом гравітаційного колапсу ядра зорі відносно невеликої маси. Густина речовини об'єкту, що утворюється у результаті такого колапсу, співмірна з щільністю нейтронів.

За інф. РОЛ/Космос (www.rol.ru)

03.07.2009

Перший знімок від "розвідника Місяця"

Американський зонд Lunar Reconnaissance Orbiter, який нещодавно вийшов на селеноцентричну орбіту, розпочав передавати на Землю знімки поверхні Місяця. Нижче подано одне з перших зображень нашого природного супутника (ділянка Моря Хмар), яке було поширене серед інших зображень 2 липня в штаб-квартирі NASA.

За інф. NASA

02.07.2009

Укладено великий атлас внутрішніх регіонів Молочного Шляху

Група европейських і чилійських астрономів оприлюднила детальну карту внутрішніх регіонів нашої Галактики, де вперше відмічені тисячі раніше невідомих щільних скупчень холодного космічного пилу потенційних пологових "будинків" для зір. Атлас даних про холодний космічний пил створено на основі спостережень за допомогою телескопа APEX, який розташований на висоті більше п'яти тисяч метрів на пустинному плато в чилійських Андах.

"Великий огляд Галактики за допомогою телескопа APEX" (APEX Telescope Large Area Survey of the Galaxy ATLASGAL) показує, який вигляд має Галактика в субміліметровому (між інфрачервоним і радіо) діапазоні довжин хвиль. Цей діапазон дуже важливий для дослідження місць народження нових зір і структури ядра галактики. Очікують, що атлас допоможе в роботі майбутньому телескопу ALMA, а також європейському космічному телескопу "Гершель".

Фото з сайту Европейської південної обсерваторії

"ATLASGAL демонструє новий погляд на Молочний Шлях. Це дозволяє нам не лише досліджувати процес формування масивних зір, але й дає можливість розгледіти великомасштабні структури нашої Галактики", говорить керівник групи Фредерік Шуллер (Frederic Schuller) з Інституту радіоастрономії імені Макса Планка (Німеччина).

Загальна площа огляду складає близько 95 квадратних градусів це вузька смуга завдовжки 40 градусів, і шириною два градуси (у чотири рази ширше за повний Місяць).

За інф. www.novosti-kosmonavtiki.ru та www.universetoday.com

30.06.2009

Сьогодні закінчить свою роботу космічна обсерваторія "Улісс"

Космічна сонячна обсерваторія, за допомогою якої понад 18 років астрономи виконували унікальні дослідження Сонця, сьогодні закінчить свою роботу.

Малюнок з сайту NASA

Вимкнути зв'язок з апаратом — таке рішення прийняли представники NASA і Европейського космічного агентства.

За інф. www.universetoday.com

27.06.2009

З Галактики знято звинувачення у зміні клімату Землі

Астрономи спростували висунуту раніше гіпотезу про те, що зміни клімату на Землі пов'язані з її рухом щодо спіральних рукавів Молочного Шляху. Робота поки ніде не опублікована, але її препринт можна знайти на сайті arXiv.org. Стисло висновки учених оприлюднено на порталі Physics World.

Припущення про "галактичні" причини періодичних коливань клімату на Землі з'явилося в 2003 році. Фізики Нір Шавів (Nir Shaviv) і Jan Veizer (Ян Вайцер) виявили кореляцію між періодами похолодання і проходженням Сонячної системи через спіральні рукави Галактики. Обидві події трапляються приблизно раз в 140 мільйонів років.

Дослідники запропонували наступне пояснення цьому збігу. Рукави є зонами із підвищеною щільністю зір, у тому числі й Наднових. Вибухи Наднових супроводжуються потужними потоками космічних променів. Високоенергетичні частинки, що утворюються, стикаються з іншими, що призводить до появи вторинних потоків. Прискорені частинки проникають крізь земну атмосферу і утворюють "приманки" для формування хмар. Хмари закривають частину сонячного випромінювання, і на Землі стає холодніше.

У своїй роботі група учених під керівництвом Мартіна Пола (Martin Pohl) висунула контраргументи проти цієї цікавої гіпотези. Дослідники використовували нову модель будови Галактики, запропоновану в 2008 р. астрономом Пітером Енглмейером (Peter Englmaier). На підставі даних про розподіл в Молочному Шляху кисню і монооксиду вуглецю, отриманих телескопом Spitzer, Енглмейер зробив висновок про те, що Галактика має виражену асиметрію.

Зважаючи на нові уявлення про Молочний Шлях, Пол і колеги визначили, що інтервали між перетинами Землею рукавів непостійні й кореляції між проходженням через рукав і черговим Льодовиковим періодом не існує.
Не зважаючи на те, що Молочний Шлях є нашим галактичним "будинком", він вивчений відносно слабо. Наприклад, зовсім недавно група учених показала, що маса і швидкість обертання Галактики є у декілька разів більшими, ніж вважали до цих пір.

За інф. РОЛ/Космос (www.rol.ru)

24.06.2009

Пил приховав від астрономів зоряний "пологовий будинок"

Астрономи виявили величезний зоряний "пологовий будинок" на відстані 14 тисяч світлових років від Землі. Статтю з описом об'єкта під назвою CTB 102 прийнято до публікації в журнал The Astrophysical Journal. Її препринт доступний на сайті arXiv.org. Коротко про роботу пише New Scientist.

CTB 102 є хмарою, що складається з гарячого водню і плазми. Подібні райони Всесвіту позначають терміном "ділянка H II". У таких ділянках за декілька мільйонів років можуть народжуватися тисячі зір. Це дуже швидко за космічними мірками. CTB 102 в поперечнику досягає 380 світлових років. На думку астрономів, хмара досягла таких розмірів з тієї причини, що зоряні вітри від найгарячіших новонароджених світил "здули" пил і газ, які були поблизу цих зір.

CTB 102 міститься в рукаві Персея — одному з спіральних рукавів Молочного Шляху. Земля міститься в сусідньому рукаві, відомому як рукав Оріона. Велика кількість пилу, непроникного для світла в оптичному діапазоні, заважала астрономам розгледіти CTB 102 раніше. Автори зазначеної роботи визначили місце і розмір ділянки H II, аналізуючи радіовипромінювання, що надходить від водню, який заповнюює CTB 102.

За інф. www.novosti-kosmonavtiki.ru

21.06.2009

Літо прийшло — астрономічне

Сьогодні, себто 21 червня, день літнього сонцестояння. Отже, настало астрономічне літо!

20.06.2009

Європейське космічне агентство опублікувало перші знімки з телескопа "Гершель"

Європейське космічне агентство (ESA) опублікувало перші знімки, отримані за допомогою інфрачервоного космічного телескопа "Гершель" (Herschel), який запущено в середині травня.

Телескоп став до роботи 14 червня, і перші зображення з нього планувалося продемонструвати через декілька тижнів. Однак інженери й учені, які працюють з телескопом, вже зараз вирішили оприлюднити пробні знімки галактики M51 (відомою також під назвою "Вир"). Їх "Гершель" зробив за допомогою спектрометра PACS (Photodetector Array Camera and Spectrometer).

Фото з сайта www.universetoday.com

На цих знімках вже видно, наскільки краще і якісніше виходять зображення у "Гершеля" у порівнянні з інфрачервоним телескопом NASA "Спітцер" (Spitzer), який був запущений в 2003 році (на верхньому ряду фото ліворуч зображення M51 з "Спітцера", праворуч — з "Гершеля").

Окрім того, ESA оприлюднило знімки M51 зроблені "Гершелем" в інфрачервоних лініях 160 мкм, 100 мкм і 70 мкм (нижній ряд фото). З них видно, що коротша довжина хвилі спостережень, то більш чітким виходить зображення.

Наднова невідомого типу виявилася фабрикою антиматерії

Астрономи виявили Наднову, яка не належить до жодного з відомих типів цих об'єктів. Про відкриття ізраїльських учених пише журнал New Scientist.

Об'єкт, що отримав назву SN 2005E, міститься на відстані 100 мільйонів світлових років від Землі. За зовнішніми ознаками SN 2005E можна зарахувати до класу Наднових (цим терміном позначають зорі, що завершують своє життя вибухом). Проте виявлене космічне тіло має низку характеристик, які не дозволяють зарахувати його до жодного з існуючих типів Наднових.

Всі відомі ученим Наднові розподілено на чотири типи (Ia, Ib, Ic і II). Перший тип — вибух білого карлика в подвійній системі. Однак у SN 2005E блиск спадає значно швидше, ніж у Наднових типа Ia.

Найчастіше спостерігаємо останні три типи Наднових, які утворюються під час колапсу масивних зір. Усередині величезних світил утворюється залізне ядро, яке колапсує (стискається) під дією власної гравітації. У цьому процесі назовні вивілняється потужнє випромінювання, яке "здуває" зовнішні шари зорі. Такі Наднові практично завжди з'являються в густонаселених районах Всесвіту. SN 2005E міститься на практично пустинних околицях своєї галактики.

Ще однією незвичайною особливістю знайденої Наднової є дуже велика кількість кальцію в "продуктах згорання" SN 2005E.

За однією з гіпотез, яку запропонували автори дослідження, дивна Наднова в минулому могла бути білим карликом, який "крав" газ у сусідньої зорі, збагаченої гелієм. Під час вибуху протікають реакції термоядерного синтезу, в яких з гелію народжуються важчі елементи, наприклад, кальцій.

Якщо ця теорія виявиться правильною, вона допоможе вирішити дві старі астрономічні загадки — велику кількість антиматерії в центральній частині Молочного Шляху і походження кальцію-44 в Сонячній системі. У момент вибуху зір, що містять багато гелію, утворюється велика кількість ізотопу титану-44, який випускає позитрони — антиматеріальних "братів" електронів. Окрім того, титан-44 перетворюється на ізотоп кальцію-44, який складає близько двох відсотків всього кальцію Сонячної системи.

SN 2005E стала не єдиною Надновою невідомого типу, виявленою за останні декілька місяців. На початку червня з'явилося повідомлення про надзвичайно "довгограючу" Наднову SCP 06F6. Трохи пізніше ЗМІ повідомили, що 14-річна школярка виявила незвично слабку Наднову. У травні група астрономів заявила про виявлення "невидимої" Наднової. Отже, далі буде...

За інф. www.novosti-kosmonavtiki.ru

19.06.2009

NASA зробило перший крок в рамках нової місячної програми США


19 червня 2009 року в США здійснено пуск ракети-носія Atlas-5 з місячними зондами LRO (Lunar Reconnaissance Orbiter) і LCROSS (Lunar Crater Observation and Sensing Satellite) на борту. Запуск зондів є першим масштабним кроком NASA в рамках нової місячної програми США.

За допомогою LRO учені шукатимуть джерела ресурсів на Місяці, складуть карту радіоактивності поверхні, а також перевірять низку нових технологій. За допомогою зонда буде встановлено, як впливає радіаційний фон на поверхні супутника Землі на людину.

LCROSS, за словами представників NASA, необхідний, щоб остаточно поставити крапку в питанні про те, чи є на місячних полюсах лід. Апарат буде чотири місяці збирати дані про Місяць, після чого відправиться в район одного з полюсів до маловивченого кратера, який постійно перебуває на темному боці Місяця. Апарат також збере інформацію про мінералогічний склад поверхні, зокрема тих її ділянок, які ніколи не освітлює сонячне світлом.

За інф. www.novosti-kosmonavtiki.ru

17.06.2009

NASA пропонує користувачам інтернету відправити своє ім'я на Марс

Американське космічне агентство пропонує всім охочим послати своє ім'я на Марс. Про це ідеться на офіційному сайті агентства. Імена учасників запишуть на спеціальний мікрочіп, який відправлять на Червону планету в рамках місії марсохода Mars Science Laboratory.

Будь-хто з користувачів може зайти на сайт проекту і додати власне ім'я. Після цього користувачеві видається особистий номер, а також сертифікат, який можна роздрукувати. Про кількісні обмеження на число учасників не повідомляється.

Запуск Mars Science Laboratory заплановано на 2011 р. Апарат міститеме на борту більше наукових приладів, ніж будь-який з його попередників. Однією з основних цілей місії буде пошук на Марсі життя.

Нещодавно Американське космічне агентство провело конкурс серед школярів на назву нового марсохода. У фінал, де суддями виступали користувачі інтернету, потрапили Wonder ("Диво"), Sunrise ("Схід"), Adventure ("Пригода"), Journey ("Подорож"), Pursuit ("Прагнення"), Curiosity ("Цікавість"), Vision ("Бачення"), Amelia і Perception ("Сприйняття"). В результаті переможцем стало ім'я Curiosity.

За інф. РОЛ/Космос (www.rol.ru)

15.06.09

Пам'ятна монета "Міжнародний рік астрономії"

Національний банк України увів з 15 червня 2009 р. в обіг памятну монету "Міжнародний рік астрономії".

На аверсі (ліворуч на фото) монети розміщено: угорі — малий Державний Герб України та рік карбування монети — 2009, під якими напис у три рядки — НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ, умовне зображення Сонячної системи, у якій третя від Сонця планета — Земля виконана блакитним топазом масою 0,2 карата; на тлі орбіт — армілярна сфера, класичний астрономічний прилад, що вживали для визначення координат небесних світил, під якою півколом у два рядки напис 100 ГРИВЕНЬ.

Аверс (ліворуч) і реверс (праворуч) пам'ятної монети "Міжнародний рік астрономії"

На реверсі (праворуч на фото) монети на рельєфному тлі зображено: ліворуч Галілео Галілея (угорі), стилізовану середньовічну мініатюру спостереження за зоряним небом (унизу); праворуч — одну з галактик (угорі), радіотелескоп (унизу). На дзеркальному тлі монети зображено обсерваторію (унизу) та розміщено угорі написи — МІЖНАРОДНИЙ (півколом)/ РІК, у центрі композиції — напис АСТРОНОМІЇ, у якому літеру "О" замінює планета "Сатурн".

Технічні характеристики монети:

Номінал: 100 грн.
Метал: срібло 999 проби
Маса: 1000.0 грам
Діаметр: 100.0 мм
Тираж: до 700 штук

Автор ескізів і моделей монети — Володимир Дем'яненко.

За інф. www.bank.gov.ua/Bank_mn/YUV_M/Coins/Other/Astronomia.htm

13.06.09

Про дати проведення Всеукраїнського астрономічного педагогічного фестивалю, присвяченого Міжнародному року астрономії

10 червня на засіданні організаційного комітету визначено дати проведення Всеукраїнського астрономічного педагогічного фестивалю, присвяченого Міжнародному року астрономії.

Зазначений захід відбудеться 5-6 листопада 2009 р. у м. Києві на базі двох педагогічних університетів: Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова та Київського міського педагогічного університету імені Б.Д. Грінченка.

Визначено також, що 30 червня відбудеться розгляд матеріалів, які надійшли на адресу оргкомітету. А за результатами розгляду — визначено коло осіб, яким у вересні буде надіслано офіційне запрошення на участь у Фестивалі.

Вл. інф.

11.06.2009

Астрономи зафіксували початок зародження гігантської зорі

Астрономам вдалося виявити гігантську зорю на ранньому етапі розвитку. Про це йдеться у повідомленні Space.com. Учені оприлюднили результати на з'їзді Американського астрономічного товариства, який проходить в Пасадені, Каліфорнія.

За допомогою телескопа Keck, розташованого в обсерваторії на Мауна Кеа, вчені відкрили щільну хмару газу на відстані приблизно 23 тисяч світлових років від Землі. Маса хмари становить 120 сонячних, а діаметр менше 50 тисяч астрономічних одиниць (одна астрономічна одиниця дорівнює середній відстані від Землі до Сонця).

Температура хмари — приблизно 18 градусів за шкалою Кельвіна. Зараз термоядерні процеси усередині скупчення не відбуваються, однак вчені вважають, що через 50 тисяч років (зовсім небагато за астрономічними мірками) з цієї хмари сформується масивна зоря або декілька зір.

За словами дослідників, спостереження туманності допоможуть прояснити багато деталей народження гігантських зір з масою більше 100 сонячних. Звичайні зорі невеликої маси з'являються унаслідок гравітаційного колапсу газопилової хмари. Проте з їх масивними посестрами все складніше: коли усередині молодої хмари починають відбуватись термоядерні процеси, випромінювання молодої зорі перешкоджає подальшому падінню речовини на світило.

У 2008 році дослідники на підставі комп'ютерного моделювання знайшли докази, що складні гравітаційні ефекти, які виникають в околицях молодих зір здатні створювати "лазівки", через які пил і газ потрапляють на зорю. Тепер з'явилась можливість підтвердити ці висновки спостереженнями.

За інф. РОЛ/Космос (www.rol.ru)

10.06.2009

Японський зонд "Кагуя" увечері впаде на Місяць

Японський місячний зонд "Кагуя" (Kaguya) увечері в середу вріжеться в поверхню Місяця — контрольоване зіткнення відбудеться о 18.30 за Грінвічем (21.30 за київським часом) і дозволить вченим досліджувати властивості поверхні й наслідку удару в реальному часі, йдеться в повідомленні японського аерокосмічного агентства JAXA.

Зонд масою 2,9 тонни впаде на видимому боці Місяця, недалеко від його південного полюса (на 63-му градусі південної широти). Зіткнення відбудеться на швидкості близько 6 тисяч кілометрів на годину під дуже невеликим кутом майже паралельно поверхні. Як гадають учені, зонд, можливо, стрибатиме, як плоский камінь по воді.

Найкращі умови для спостереження цієї події будуть у жителів Азії, Австралії і Нової Зеландії, які, можливо, зможуть побачити в телескопи спалахи і хмари пилу від удару.

За інф. www.novosti-kosmonavtiki.ru

09.06.2009

Розширено межі метрології цефеїд

Група дослідників з університету штату Огайо (США) запропонувала новий маркер, що дозволяє визначати відстані до об'єктів у глибокому космосі.

Відомо, що прямі вимірювання відстаней за річним паралаксом можливі лише для найближчих до Сонячної системи зір. Навіть найсучасніші астрометричні супутники не дають можливості визначати відстані до об'єктів в інших галактиках методом паралаксу. На таких масштабах використовують інші, непрямі методи визначення відстаней.

Одним з маркерів, що дозволяє визначити (точніше, оцінити) відстань до позагалактичних об'єктів, є цефеїди — особливий тип змінних зір. Період зміни яскравості таких зір пов'язаний з їх світністю. Отже, визначивши період цефеїди, можемо встановити її світність, а відтак, вірогідну відстань до зорі.
Проте, на дистанціях понад 100 млн. світлових років зазначений метод реалізувати за допомогою сучасних інструментів неможливо. Доводиться використовувати інші методи, надійність яких — окрема проблема.

Обмеження за дальністю методу цефеїд, імовірно, вдалося подолати вченим з університету штату Огайо. Вони показали: особливий, рідкісний тип цефеїд — так звані ULP-цефеїди (Ultra Long Period cefeids), для яких характерні великі періоди і особливо великі світністі, — також підвласні загальній для цефеїд залежності "період-світність".

Раніше вважали, що цефеїди з наддовгим періодом є неперіодичними й еволюціонують лише в одному напрямі — охолоджуються. Проте науковій групі під керівництвом Кріштофа Станека (Krzysztof Stanek) вдалося показати, що ULP-цефеїда HV829 в Малій Магеллановій Хмарі (зоряна система неправильної форми, супутник нашої Галактики, яку спостерігаємо в Південній півкулі Землі) то охолоджується, то розігрівається.

Є надія, що за допомогою ULP-цефеїд продовжити шкалу астрономічних відстаней вдасться приблизно втричі — до 300 млн. світлових років. Це, у свою чергу, дозволить перекалібрувати інші методи визначення відстаней у Всесвіті.

За інф. www.cnews.ru

05.06.2009

Постійна Габбла принесла астрономам 500 тисяч доларів

Лауреатами Космологічної премії фонду Грубера 2009 року стали троє астрономів, чиї дослідження допомогли уточнити значення постійної Габбла. Короткий опис робіт вчених приведено в прес-релізі фонду. Золоту медаль і нагороду в розмірі 500 тисяч доларів вручать 4 серпня 2009 року.

Один з лауреатів премії Роберт Кенникутт (Robert Kennicutt) — директор Інституту астрономії в Кембріджі. Джеремі Моулд (Jeremy Mould) є професором в Школі фізики Університету Мельбурну. Третій лауреат, Венді Фрідман (Wendy Freedman), — директор обсерваторії Університету Карнеги Вашингтона в Пасадені.

Постійна Габбла пов'язує відстані до позагалактичного об'єкта з швидкістю його віддалення від спостерігача. Вперше залежність знайшов астроном Едвін Габбл у 1929 р. Він оцінив значення постійної в 500 кілометрів у секунду на мегапарсек. У 1980-і роки учені зменшили це значення до 50-100 кілометрів у секунду на мегапарсек. Учені, що отримали Космологічну премію, уточнили значення постійної Габбла до 72 кілометрів у секунду на мегапарсек. Свої дослідження автори виконували, використовуючи дані, отримані Космічним телескопом імені Габбла.

Фонд Пітера і Патрісії Грубер є американською некомерційною організацією. Окрім Космологічної премії фонд щорічно визначає лауреатів премій з генетики, юриспруденції, а також наукам, що пов'язані з вивченням нервової системи. Організація також присуджує нагороди молодим вченим і борцям за права жінок.

За інф. www.novosti-kosmonavtiki.ru

01.06.2009

Завершено прийом заявок на участь у всеукраїнській науково-практичній конференції "Сучасна астрономічна освіта"

Сьогодні завершено прийом заявок на участь у всеукраїнській науково-практичній конференції "Сучасна астрономічна освіта", що запланована на осінь поточного року.

Вл. інф.

Став до ладу найбільший на планеті сонячний телескоп

Прес-служба науково-технологічного університету Нью-Джерсі повідомила про те, що в сонячній обсерваторії BBSO (Big Bear Solar Observatory) поблизу міста Біг Бір Лейк (штат Каліфорнія) введено в дію найкрупніший сонячний телескоп з апертурою 1,6 м.

Роздільна здатність нового телескопа дозволить досліджувати на Сонці деталі менші 100 км.

За інф. www.cnews.ru

21.05.2009

Виявлено раніше невідомий тип сонячної активності

Корональні викиди маси можуть відбуватися без всяких "попереджувальних сигналів": автори цього відкриття аналізували дані спостережень двох американських апаратів STEREO. 31 травня 2008 р. вони зафіксували на Сонці корональний викид маси — викид речовини з сонячної корони. Одна з обсерваторій STEREO сфотографувала подію "в профіль", а друга — "у фас". Порівняння цих двох знімків зі знімками, які було зроблено дещо раніше, дозволило встановити, що на поверхні Сонця в районі коронального викиду не спостерігалося характерних для цього явища ознак активності.

На думку дослідників, корональний викид відбувся "безшумно" унаслідок того, що він зародився відносно неглибоко. Речовина викиду походила із зовнішніх частин корони, а тому не відбулось збурення у хромосфері Сонця.

Зафіксований апаратами STEREO викид був середньої потужності — він містив близько трьох мільярдів тонн плазми. Швидкість речовини була відносно невелика — менше 300 кілометрів в секунду. Якщо такий викид відбувається у напрямку Землі, він може викликати збої в роботі супутників, лініях електропередач, а також (опосередковано) призводити до змін у біосфері. І хоча вплив такого типу викидів відносно невеликий, ученим важливо вчасно передбачати їх появу, а у разі їх "безшумного" виникнення, це складно.

За інф. New Scientist

14.05.2009

"Гершель" і "Планк" стартували в космос

Сьогодні за допомогою ракети-носія "Аріан-5" відбувсь запуск двох космічних астрономічних обсерваторій Європейського космічного агентства (ЄКА) — телескопа для інфрачервоної ділянки спектра "Гершель" (діаметр головного дзеркала 3,5 м) та апарата "Планк", метою якого є дослідження реліктового випромінювання (інакше — космічного мікрохвильового випромінювання).

За інф. ЄКА

"Кеплер" розпочав полювання на екзопланети земного типу

Орбітальний телескоп "Кеплер" приступив до пошуку екзопланет земного типу. Про це повідомляється в прес-релізі, опублікованому на сайті Американського космічного агентства.

Апарат перебуває в космосі з березня поточного року. З того часу інженери NASA проводили тестування електроніки і оптики телескопа. Зокрема, для калібрування рівня шуму "Кеплер" зробив декілька пробних фотографій неба.

З метою пошуку екзопланет земного типу телескоп протягом 3,5 років безперервно спостерігатиме близько 100 тисяч зір у попередньо визначеній ділянці неба. Чутлива електроніка телескопа реєструватиме найдрібніші коливання яскравості світла, які є наслідком того, що під час проходження між телескопом і зорею, планета закриває частину диска зорі. Цей метод пошуку екзопланет в астрономії називають транзитним.

Зовсім недавно з'явилися повідомлення про те, що астрономи планують також виміряти за допомогою телескопа "Кеплер" розміри Всесвіту. З'явилась ідея використати чутливу апаратуру телескопа для надточного спостереження за цефеїдами — зорями, яскравість яких періодично змінюється в часі за відомим законом. Ці зорі зазвичай використовують для побудови так званої шкали відстаней у Всесвіті.

За інф. РОЛ/Космос (www.rol.ru)

13.05.2009

Київський інтернет телескоп на виставці "Наука — виробництву"

На виставці спеціалізованого обладнання та технологій "Наука — виробництву", що відбудеться 14—16 травня поточного року в рамках "Всеукраїнського Фестивалю науки", на стенді Головної астрономічної обсерваторії НАН України буде представлено Київський інтернет телескоп (КІТ).

Цей телескоп є діючим прототипом українського повністю автоматизованого комплексу для виконання астрономічних спостережень.

Розробники КІТ запрошують відвідати стенд ГАО НАН України на виставці "Наука — виробництву" (павільйон "Наука", Національний виставковий центр (колишня ВДНГ)) всіх тих, хто причетний до астрономічної освіти і ознайомитись з можливостями використання Київського інтернет телескопу для цілей освіти.

Вл. інф.

12.05.2009

До Космічного телескопа імені Габбла направлено ремонтників

Вчора стартував космічник корабель багаторазового використання "Атлантіс" мета якого — доставити до Космічного телескопа імені Габбла (КТГ) бригаду ремонтників у складі 7 осіб. Це п'ята і остання ремонтна місія до знаменитого орбітального телескопа.

Ремонт унікального інструмента потрібний вже давно. Але спочатку американські чиновники довго вирішували — чи варто посилати човник до телескопа, чи залишити все як є. Зрештою було ухвалено рішення про пілотований політ, але його ще з низки причин переносили. І ось відбувсь старт.

Окрім заміни декількох зношених або несправних вузлів, екіпажу шаттла належить встановити на телескоп два нові реєструючі прилади — камеру WFC3 (Wide Field Camera 3) і спектрограф COS (Cosmic Origins Spectrograph), які істотно розширять можливості апарата-ветерана. Загалом астронавтам належить виконати п'ять виходів у відкритий космос. Планова тривалість польоту — 11 днів.

Фахівці розраховують, що ремонт КТГ продовжить його активне життя ще мінімум на 5 років (цей апарат працює в космосі з 1990 року). Модернізований телескоп дозволить нам більше дізнатися про далеке минуле Всесвіту і еволюцію галактик.

За інф. www.membrana.ru

08.05.2009

Оранжеві карлики виявилися найпридатнішими для життя

Оранжеві карлики виявилися найкращими кандидатами для пошуку навколо них планет земного типу (себто невеликої маси), що придатні для життя. До такого висновку прийшла група астрономів з Університету Вілланова. Вони оприлюднили свої результати на конференції з астробіології, яка в ці дні проходить в Балтиморі, штат Меріленд, а короткий виклад доповіді наводить New Scientist.

В рамках дослідження учені провели аналіз умов, які створюють зорі в своїх "зонах життя", тобто регіонах, де на поверхні космічного тіла теоретично може існувати вода в рідкому стані. Для цього було використано дані, зібрані супутником ROSAT і наземними телескопами.

Через свої відносно невеликі маси і протяжність "зон життя" червоні карлики є одними з найпопулярніших кандидатів для пошуку навколо них екзопланет земного типу. Нове дослідження, проте, показало, що ці зорі достатньо часто генерують потоки заряджених частинок, що є згубними для життя, подібного до нашого.

Виявилось, що найкращими для існування життя є оранжеві карлики — зорі, маса яких складає 0,5-0,8 сонячної. Їх активність не сильно відрізняється від активності жовтих карликів (до яких належить Сонце), а стабільний період життя, коли умови для зародження життя на планетах найсприятливіші, складає 15-30 мільярдів років. Це приблизно в 2-3 рази довше, ніж аналогічний період для жовтих зір.

За інф. www.novosti-kosmonavtiki.ru

06.05.2009

На Сонці відбувається збій сонячних циклів активності

Російські астрономи з Лабораторії рентгенівської астрономії Сонця говорять, що нині на Сонці відбуваються унікальні речі — наше світило буквально застигло в періоді своєї мінімальної активності й не бажає знов "прокидатися". Їх західні колеги, що дотримуються радикальніших поглядів, навіть говорять про "льодовиковий період в мініатюрі", який може бути спровокований такою мінімальною активністю.

"Неначе в насмішку над астрофізиками всього світу, які впродовж першої половини 2009 року намагаються розгледіти на поверхні нашої зорі ознаки початку нового циклу, Сонце 30 квітня викинуло з своїх глибин здавалося б давно зруйновані магнітні поля попереднього циклу активності. На активній ділянці старого циклу, яка заледве встигла спливти на поверхню, відбувсь цілий фейєрверк сонячних спалахів — близько 15-и за перші 12 годин. Це майже в два рази перевищило сумарну спалахову активність Сонця за всі чотири місяці поточного року", — говорять учені, які отримують дані з російської космічної сонячної обсерваторії ТЕСІС.

Відрізнити події старого циклу від спалахів нового циклу сонячної активності вдалося за допомогою фотографій сонячної корони, отриманих ТЕСІС в рентгенівській ділянці спектра, недоступній для дослідження з поверхні Землі. Річ у тому, що спалахи на Сонці відбуваються не в довільних місцях, а концентруються в так званих поясах активності — протяжних зонах сильного магнітного поля, які оперізують Сонце паралельно екватору. Магнітне поле в поясах досягає найвищого значення в максимумі циклу (в цей час на Сонці відбуваються найсильніші спалахи і викиди плазми), а потім розпочинається процес поступового руйнування поля, внаслідок чого активність Сонця йде на спад. Новий пояс активності починає формуватися через п'ять-шість років на значній відстані від старого. Саме таке просторове розділення поясів дозволило телескопам упевнено ототожнити спалахи, що відбулися, з магнітними полями старого циклу.

Унікальність ситуації, яка розвивається зараз на Сонці, полягає в тому, що пояс активності попереднього 23-го сонячного циклу був зруйнований ще більше року тому. Ба більше, в квітні 2009 року телескопи ТЕСІС зареєстрували формування нового магнітного поясу Сонця, розташованого в північній півкулі на широті близько 30 градусів. Через декілька днів у цьому поясі відбулись перші спалахи, які були зареєстровані обсерваторіями ТЕСІС і HINODE, що виконували спільну програму спостережень. Все це дозволило стверджувати, що на Сонці сформовані умови для початку нового сонячного циклу, і вихід на фазу упевненого зростання сонячної активності може відбутися в найближчі 2-3 місяці.

Проте спостереження космічної сонячної обсерваторії в квітні місяці розчарували вчених. Пояс активності жодним чином не проявив себе і майже відразу після формування почав лише "активно" руйнуватися. Ба більше, немов би для того, щоб підкреслити це руйнування, Сонце сформувало в зоні поясів протяжні корональні діри — ділянки з ще нижчим полем, ніж має навколишня слабка корона.

І ось, неначе на завершення цього процесу, на екваторі Сонця знов спливли на поверхню давно зниклі з очей і, як передбачалося, повністю зруйновані магнітні поля старого сонячного циклу, максимум активності якого спостерігали ще 7 років тому в 2002 році. Коли тепер відбудеться відновлення нових поясів і як ці пояси встигнуть вийти на максимум до 2012 року (рік максимуму 24-го сонячного циклу, що очікувався раніше) залишається тільки здогадуватися.

За інф. www.novosti-kosmonavtiki.ru

29.04.2009

Відкрито найвіддаленіший від Землі об'єкт у Всесвіті

Астрономи виявили найвіддаленіший з відомих на сьогодні об'єктів у Всесвіті — залишки вибуху GRB 090423 (імовірно чорна діра), який призвів до виникнення спалаху гамма-випромінювання (gamma-ray burst — GRB).

Для вимірювання відстані до віддалених об'єктів Всесвіту в астрономії використовують так зване червоне зміщення. Це явище є результатом руху небесного тіла від спостерігача, що приводить до зміщення ліній у спектрі випромінювання об'єкта у бік червоного кольору (ефект Доплера). Що довше світло добирається до Землі, то більше зміщеними є лінії у спектрі.

За допомогою орбітального телескопа Swift астрономи виявили GRB з червоним зміщенням 8,2. Це означає, що зазначений вибух відбувся 13,1 мільярда років назад, тобто тоді, коли вік Всесвіту складав лише декілька сотень мільйонів років.

Спектральний аналіз спалаху для визначення червоного зміщення був виконаний за допомогою телескопів, що містяться на Гавайських островах.
За словами дослідників, новий об'єкт є найвіддаленішим з відомих на сьогоднішній день. Попередній рекордсмен з класу гамма-спалахів мав червоне зміщення 6,7, а найдальша з відомих галактик — 6,96.

Учені сподіваються, що нове відкриття допоможе у вивченні так званої епохи реіонізації. Це час, коли стали з'являтися перші зорі, які своїм випромінюванням іонізували нейтральний водень, що заповнював молодий Всесвіт.

Згідно з сучасними уявленнями, спалахи гамма-випромінювання виникають тоді, коли гравітаційний колапс масивної зорі, у якої "скінчилось паливо", призводить до викиду джетів. Ці струмені речовини, що рухаються з високою швидкістю, і є джерелами гамма-променів. При цьому в результаті колапсу формується чорна діра.

За інф. www.universetoday.com

27.04.2009

Найвищу в світі астрономічну обсерваторію збудовано в Чилі

Учені з Токійського університету успішно завершили в чилійських Андах будівництво астрономічної обсерваторії, яка міститься на рекордній висоті над рівнем моря.

Будівництво обсерваторії на високогірному плато Чахнантор на півночі Чилі тривало близько 5 місяців. У результаті споруда опинилася на висоті близько 5600 метрів, тобто на кілометр вище, ніж розташована в Індії обсерваторія з інфрачервоним телескопом, яка була до останнього часу найвищою в світі.

Інфрачервоний телескоп, який встановлений на новому науковому об'єкті, має діаметр близько одного метра. З його допомогою японські астрономи розраховують зробити нові, до тепер неможливі відкриття в галузі вивчення космосу, передає російське інформагенство ІТАР-ТАРС.

25.04.2009

До народження надмасивних чорних дір призводить темна матерія?

Астрофізики з Великобританії запропонували сценарій виникнення надмасивних чорних дір, який може пояснити існування цих об'єктів вже на ранніх етапах розвитку Всесвіту. Про свої результати учені доповіли на астрономічній конференції, яка зараз проходить у Великобританії, а короткий виклад доповіді доступний на сайті Королівського космічного товариства.

За допомогою комп'ютера ученим вдалося змоделювати гравітаційну взаємодію великої хмари темної матерії та міжзоряного газу і пилу. За словами астрофізиків, подібний збіг обставин цілком міг зустрічатися в молодому Всесвіті. Вони встановили, що в центрі подібної хмари у результаті взаємодії формувалася ділянка з високою густиною речовини.

Використавши деякі додаткові припущення про теплові властивості темної матерії, учені з'ясували, що отриманий щільний об'єкт виявлявся украй нестійким. Невелике гравітаційне збурення було здатне викликати його гравітаційний колапс з появою чорної діри. За словами дослідників розрахунки показують, що подібний колапс відбувався дуже швидко — вже через мільярд років після народження Всесвіту в ньому могли з'явитися надмасивні чорні діри.

Нагадаємо, що сьогодні існує декілька теорій виникнення таких об'єктів. Згідно з однією вони утворюються в результаті колапсу великої хмари газу, а згідно з іншою — у результаті гравітаційного колапсу зір, злиття і тривалого поглинання матерії.

Слабкою ланкою всіх цих теорій є те, що для формування діри потрібен тривалий час. Проте зараз астрономам відомо декілька надмасивних чорних дір, що з'явилися на ранньому етапі розвитку Всесвіту. Існування цих об'єктів теорії, що існують сьогодні,ї пояснити не можуть.

За інф. www.novosti-kosmonavtiki.ru

15.04.2009

Космічний телескоп ім. Габбла сфотографував викид речовини з околиці чорної діри

Астрономи зафіксували потужний викид (джет) речовини в міжгалактичний простір, що відбувсь з околиць чорної діри в центрі еліптичної галактики M87. Про це йдеться в прес-релізі, опублікованому на сайті Космічного телескопа ім. Габбла, а статтю вчених опубліковано в The Astronomical Journal. Космічний телескоп спостерігає за галактикою в ультрафіолетовому діапазоні вже декілька років.

М87 міститься на відстані 54 мільйонів світлових років від Землі в сузір'ї Діви. Вважають, що в центрі цієї галактики знаходиться чорна діра, маса якої становить декілька мільярдів мас Сонця. Джерелом викиду є скупчення газу HST-1 на відстані 214 світлових років від центру галактики.

Учені пильно стежать за цим скупченням, адже його поведінка є непрогнозованою. Тривалі спостереження показують, що яскравість цього об'єкта постійно змінюється без видимої закономірності. Окрім цього, астрофізики відзначають, що новий викид матерії в 90 разів яскравіше за нормальний викид. За словами дослідників у них ще немає пояснення такій поведінці M87.

Згідно з сучасними уявленням джети є результатом складної взаємодії матерії акреційного диска, що оточує чорну діру, і магнітних полів, які утворюються внаслідок швидкого обертання цього об'єкта навколо власної осі.

За інф. www.universetoday.com

14.04.2009

Масивні галактики виявилися молодими

Американські астрономи з Університету штату Індіана виявили молоді галактики, існування яких не узгоджується з сучасними моделями еволюції зоряних систем. Про це йдеться в прес-релізі, опублікованому на сайті університету, а робота вчених опублікована в журналі Astrophysical Journal Letters.

Під час дослідження учені використовували інформацію про 2400 галактик, зібрану Національною обсерваторією в Кітт Піку. В результаті астрономам вдалося виявити 15 незвичайних об'єктів, які відрізняє висока маса, а також практично повна відсутність важких хімічних елементів, властивих для пізнього етапу еволюції зір.

За словами дослідників, молодість більшості світил, що входять в ці скупчення, указує на молодість самих скупчень: астрономи обчислили, що ці галактики утворилися приблизно 3-4 мільярди років назад. При цьому, згідно з існуючими теоріям, формування таких великих систем має розпочинатися невдовзі після Великого Вибуху (який відбувся 13,5-14 мільярдів років назад), тобто набагато раніше.

Учені відзначають, що існує альтернативне пояснення: великі галактики з'явилися в результаті злиття дрібніших, що могло призвести до часткового "омолодження" скупчення, яке утворилося. Дійсно, в результаті гравітаційної взаємодії, частина міжзоряної матерії, що містить важкі елементи, виявилася викинутою в простір між галактиками. Окрім цього, злиття привело до інтенсивного зореутворення і, отже, появи великої кількості молодих зір.

Щоб з'ясувати, як саме з'явилися ці галактики, учені планують провести додаткову серію спостережень. Зокрема, вони сподіваються отримати у NASA час на телескопі ім. Габбла і зробити високоякісні знімки зазначених об'єктів.

За інф. РОЛ/Космос (www.rol.ru)

08.04.2009

Про астрономічний науково-освітній та культурно-просвітницький центр

Виступаючи на пленарному засіданні Київської міської науково-практичної конференції "Сучасна астрономічна освіта в Україні" Б.І. Гнатик, провідний науковий співробітник Астрономічної обсерваторії Київського національного університету імені Т. Шевченка, доктор фіз.-мат. наук, висловився за створення в Києві астрономічного науково-освітнього та культурно-просвітницького центру.

Вл. інф.

08.04.2009

Київська міська науково-практична конференція
"Сучасна астрономічна освіта в Україні"

Сьогодні у Київському міському педагогічному університеті імені Б.Д. Грінченка відбудеться міська науково-практична конференція присвячена питанням астрономічної освіти. Детальніше про це читайте тут.

Вл. інф.

07.04.2009

Швидкість росту галактик поставила астрономів у безвихідь

Міжнародній групі астрономів вдалося встановити, що існуючі моделі зростання галактик, засновані на поглинанні дрібніших сусідів, не можуть пояснити високу масу молодих зоряних скупчень. Про це повідомляє New Scientist, а робота дослідників опублікована в журналі Nature.

Астрономи вивчили галактики, що входять в п'ять великих скупчень, які віддалені від Землі на відстань 9-10 мільярдів світлових років. Враховуючи, що вік Всесвіту приблизно 13,5-14 мільярдів років, це означає, що астрономи бачать ці скупчення всього через 4-5 мільярдів років після Великого Вибуху. Всі спостереження проводилися за допомогою 8,2-метрового телескопа Subaru, розташованого на Гавайських островах.

У результаті дослідження встановлено, що маса деяких галактик в скупченнях складає майже 90 відсотків від маси їх сучасних аналогів. При цьому існуючі моделі формування і розвитку зоряних систем передбачають, що маса цих об'єктів на початковому етапі розвитку не може перевищувати 22 відсотки від їх маси у наш час.

За словами дослідників, зазначений факт пояснюється тим, що більшість існуючих моделей припускає поступове зростання галактик в результаті зореутворення і поглинання дрібніших сусідів. Астрономи вважають, що нові результати вказують на наявність у галактик періоду інтенсивного зростання на початку їх розвитку.

Дані, отримані міжнародною групою дослідників, можна розглядати як підтвердження теорії про те, що причиною інтенсивного зростання галактик може бути темна матерія. Зовсім недавно комп'ютерне моделювання дозволило встановити, що зростання зоряних систем-галактик могло відбуватися в результаті притоки газу, який обумовлений існуванням "ниток" цієї загадкової субстанції. Тоді вчені як аргумент на користь своєї гіпотези наводили той факт, що багато крупних галактик не несуть на собі слідів зіткнень, які мали б з'явитись в результаті процесу зростання.

За інф. РОЛ/Космос (www.rol.ru)

01.04.2009

ПРЕС-РЕЛІЗ

"100 ГОДИН АСТРОНОМІЇ"
ГОЛОВНИЙ ПРОЕКТ МІЖНАРОДНОГО РОКУ АСТРОНОМІЇ

"100 годин астрономії" є найбільшим проектом Міжнародного року астрономії -2009, мета якого — продемонструвати суспільству красоту і велич Всесвіту.

Проект триватиме понад чотири дні й ночі, від 2 до 5 квітня 2009 року. Протягом цього періоду, люди у всьому світі об'єднаються, щоб водночас спостерігати зоряне небо. Серед них будуть і ті, хто вперше подивиться на небо через телескоп. Для професіоналів і аматорів астрономії — це можливість передати свої знання та захопленість красою і безмежністю Всесвіту. У понад 130 країнах відбудеться більше ніж 1500 подій, в яких візьме участь більше мільйона людей!

Саме у ці дні Місяць перебуватиме у фазі після першої чверті, а отже буде видимим не тільки вночі, але і у вечірній час, як і Сатурн з його потужною системою кілець.

Онлайн веб-портал "Навколо світу за допомогою 80 телескопів", що стартує для всіх зацікавлених 3 квітня о 9 год. за всесвітнім часом і завершиться 4 квітня о 9 год. за всесвітнім часом, допоможе мешканцям обох напівкуль Землі упродовж дня і ночі завітати до найбільших наземних астрономічних обсерваторій.

Всі зацікавлені зможуть дізнатися, що відбувається як в обсерваторіях їхньої країни, так і в обсерваторіях на іншій напівкулі Землі, задавати запитання і слати листи, отримувати нові зображення об'єктів Всесвіту, дізнаючись, що саме в цей час досліджують астрономи!

Серед телескопів, задіяних у цьому проекті — телескопи Кек і Геміні на Гавайях, Англо-австралійський телескоп і телескоп на Канарських островах, телескоп Південної Африки, а також телескоп Європейської південної обсерваторії в Чилі, у проекті беруть участь космічні орбітальні обсерваторії — телескоп імені Габбла, рентгенівський телескоп XMM-Newton і гама-телескоп Integral та багато інших. Проект "100 годин астрономії" доступний для мешканців всіх континентів, включаючи тих, хто працює в Антарктиді!

Головні виконавці проекту будуть вести пряму добову передачу Ustream.tv зі штаб-квартири в Мюнхені, Німеччина. Кожний, хто вийде у веб-пошукову систему, зможе стати учасником цього проекту.

Інша частина проекту "Всесвітня зоряна вечірниця" стартує після заходу Сонця 4 квітня 2009 року. Аматори астрономи розташують свої телескопи на майданах, багатолюдних проспектах і набережних, а професійні астрономи будуть чекати всіх в обсерваторіях з метою "Відкрити всім бажаючим Всесвіт" і подивитися на нього, можливо, вперше, в телескоп. 5 квітня всі зацікавлені можуть стати учасником ще однієї частини проекту "День Сонця" та "100 годин астрономії для малюків".

Всі, хто бажає стати учасником цього величного міжнародного наукового проекту, на Вас з 2 по 5 квітня чекають астрономи і аматори астрономії, у т.ч. в Україні:

в Києві, в Головній астрономічній обсерваторії НАН України (вул. академіка Заболотного, 27, — поруч із Музеєм народної архітектури та побуту);

в Києві, в Астрономічній обсерваторії Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (вул. Обсерваторна, 3);

в Києві, аматори астрономії клубу "Астрополіс" організовують два майданчика, обладнані телескопами, поблизу Арки дружби народів (Європейська площа) та в парку Слави (площа Слави, Печерськ), а 4 квітня спостереження у телескоп пройдуть у сквері біля готелю "Салют";

в Дніпропетровську, 4 квітня відбудуться міні-конференція у Дніпропетровському планетарії та спостереження у телескоп поруч із планетарієм;

в Одесі, в Астрономічній обсерваторії Одеського національного університету ім. І.І Мечникова (парк Шевченка);

в Харкові, в Астрономічній обсерваторії Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (по вул. Сумській, 35 (сад Шевченка));

в Харкові, в саду Шевченка (біля Театру опери і балету) астрономи-аматори будуть проводити III-тю Міжнародну ніч тротуарної астрономії, і всі бажаючі подивитись в телескоп на зоряне небо, Місяць, Сатурн тощо можуть це зробити 4-5 квітня після заходу Сонця протягом всієї ночі; 4-5 квітня — святкова програма у Харківському планетарії;

в Харкові, в Радіоастрономічному інституті НАН України (вул. Червонопрапорна, 4) проводитимуться лекції з радіоастрономічної тематики;

у Львові, в Астрономічній обсерваторії Львівського національного університету ім. І.Франка (вул. Кирила і Мефодія, 8);

у Львові, на проспекті Свободи (біля пам'ятника Т. Шевченка, поблизу місця, де знаходилася перша Львівська астрономічна обсерваторія, збудована в 1771 році.), астрономи встановлять малі телескопи для всіх зацікавлених;

у Криму, в Кримській астрофізичній обсерваторії (смт. Наукове, Бахчисарайського р-ну) з 2 по 5 квітня з 18 до 21 години;
у Криму, в Сімферополі 4 квітня пройдуть спостереження у телескоп на площі Леніна.

"100 годин астрономії" — захоплюючий і цікавий проект, що вимагає від всіх лише одного: приєднатися до цієї ініціативи самому, залучити свою сім'ю і друзів та відвідати обсерваторії і аматорські пункти спостережень, щоб зазирнути у Всесвіт!

Запрошуємо представників ЗМІ до висвітлення цього проекту з "точки події".

Посилання:
www.astronomy2009.com.ua
100HA website:http://www.100hoursofastronomy.org/
100HA programme: http://www.100hoursofastronomy.org/program
100HA Ustream.tv channel: http://www.ustream.tv/channel/100-hours-of-astronomy;
IYA2009 website: http://www.astronomy2009.org/

Ясного неба!

Національний комітет з проведення
Міжнародного року астрономії в Україні,
Координатор — Ірина Вавилова, vavilova@nas.gov.ua

31.03.2009

100 годин астрономії (The 100 Hours of Astronomy)

Невдовзі стартує один з 11 глобальних проектів Міжнародного року астрономії. Взяти участь в ньому має змогу й українська громада. Для цього потрібно звернутись до найближчої астрономічної обсерваторії чи аматорів астрономії.

Проектом передбачено проведення масових (щонайбільшою кількістю людей) астрономічних спостережень упродовж 2-5 квітня 2009 р., коли Місяць матиме фазу першої чверті і його буде добре видно ввечері. У цей же час буде сприятливий період для спостережень Сатурна.

Вл. інф.

29.03.2009

Вперше досліджуємо вивчення астрономії в школі

27 березня за участю заступника Міністра Павла Полянського відбулася нарада проректорів Інститутів післядипломної педагогічної з питань моніторингових досліджень. На нараді обговорювалися питання проведення моніторингового дослідження щодо формування в учнів світоглядних і загальнокультурних уявлень про небесні тіла та Всесвіт. Дослідження буде проведено 7 квітня 2009 року о 10.30.

Дослідження проводиться за ініціативи Міністра освіти і науки України Івана Вакарчука вперше. Учасниками дослідження є учні 5-х та 11-х класів загальноосвітніх навчальних закладів.

В областях вже сформовано мережу шкіл — по 10 відсотків загальноосвітніх навчальних закладів у кожній з них. Всього близько 1,8 тисяч шкіл, понад 100 тисяч учнів.

Учасники наради отримали завдання, за якими здійснюватиметься дослідження, та інструктивні матеріали, що регламентують процедурні питання. Узагальнені матеріали результатів дослідження надійдуть до Міністерства освіти і науки України до 13 квітня цього року.

За інф. www.mon.gov.ua

21.03.2009

В Україні офіційно відкрито Міжнародний рік астрономії

Учора, 20 березня 2009 р., о 10.00 в Головній астрономічній обсерваторії Національної академії наук України відбулось офіційне відкриття в Україні Міжнародного року астрономії.

На церемонії відкриття були присутні співробітники ГАО НАН України, представники українських астрономічних обсерваторій, поважні гості з інших наукових установ та громадських організацій.

Вл. інф

20 березня 2009 р.
в Головній астрономічній обсерваторії НАН України
відбудеться церемонія відкриття
Міжнародного року астрономії.

Запрошують усіх зацікавлених.

18.03.2009

Проходження супутників Сатурна по диску планети

24 лютого поточного року за допомогою Космічного телескопа ім. Габбла отримано фотографію чотирьох супутників Сатурна під час їх проходження по диску планети. На цьому фото ми бачимо темно-коричневий Титан майже на північному полюсі Сатурна. Нижче і ліворуч Титана — Мімас. Ще нижче на фото, ліворуч від диска планети супутники Діона і Енцелад.

За інф. www.universetoday.com

12.03.2009

Космічний телескоп ім. Габбла знайшов темну речовину навколо карликових галактик

За допомогою Космічного телескопа ім. Габбла отримано нові переконливі докази існування у Всесвіті темної речовини.

Йдеться про те, що у галактичному скупченні в сузір'ї Персея виявлено низку карликових галактик, які залишилися неушкодженими, тоді як більші галактики навколо них демонструють сліди гравітаційних впливів інших галактик.

На зображенні показано карликові галактики, що відкриті КТ ім. Габбла. Фото NASA.

Зазначений спостережний факт астрономи пояснюють тим, що карликові галактики занурені в темну речовину, яка захищає їх від гравітаційних впливів сусідніх великих галактик, а, отже, й рятує від знищення.

Як відомо, за оцінками космологів, на темну речовину припадає 23 відсотки всієї маси в космосі. Загадкова "темна енергія" становить 73 відсотки, а звичайна речовина, себто та, яку ми можемо спостерігати, становить лише чотири відсотки повної маси Всесвіту.

За інф. www.universetoday.com

07.03.2009

Телескоп "Кеплер" виведено на навколоземну орбіту

7 березня 2009 року з космодрому США "Мис Канаверал" здійснено запуск ракети-носія "Дельта-2" з космічним апаратом "Кеплер" на борту. Відбулось успішне відокремлення апарата від останнього ступеня носія і він вийшов на початкову навколоземну орбіту, а згодом має зайняти геліоцентричну орбіту.

Головне завдання телескопа "Кеплер" — пошук в нашій Галактиці планет, придатних для життя.

За інф. www.universetoday.com

Коментар:
Телескоп "Кеплер" названо на честь великого німецького астронома Йогана Кеплера (1571—1630). Діаметр головного дзеркала телескопа становить 1,4 м (55 дюймів).

Впродовж трьох з половиною років телескоп буде націлений на одну й ту ж ділянку неба, яка міститься в сузір'ях Лебедя і Ліри. Щопівгодини телескоп визначатиме яскравість ста тисяч зір у пошуках затемнень, які відбуваються тоді, коли планета проходить перед зорею (подібно тому, як Меркурій чи Венера проходять по диску Сонця).

Очевидно, що початок роботи телескопа "Кеплер" відкриває новий етап у вивченні екзопланет (так в астрономії називають планети, що містяться не у нашій Сонячній системі, а біля інших зір).

24.02.2009

Астрономи виявили баріонну речовину

Астрономам вдалося виявити частину баріонної (речовина, що складається з баріонів (протонів, нейтронів) і електронів) речовини, якої бракує у загальному балансі речовини і енергії Всесвіту. Про це повідомляє інформаційна служба Science NOW. Статтю учених буде опубліковано в квітневому номері The Astrophysical Journal, а її препринт доступний на сайті arXiv.org.

Тепер вважають, що звичайна речовнина складає менше п'яти відсотків від всієї матерії Всесвіту (іншу частину складає темна енергія і темна матерія), причому на зорі припадає лише половина від цих п'яти відсотків. Інша половина розсіяна в просторі у вигляді іонізованого газу, який досить складно спостерігати з Землі, бо він дуже розріджений.

Під час дослідження астрономи спостерігали випромінювання блазара, розташованого за крупним галактичним скупченням, яке перебуває на відстані близько 400 мільйонів світлових років. Раніше вчені припускали, що подібні скупчення повинні містити велику кількість міжзоряного газу. Спостереження проводилися за допомогою орбітальних телескопів "Чандра" (Chandra) і "Ньютон" (XMM-Newton).

Аналіз спектру випромінювання блазара дозволив встановити, що частина цього випромінювання в рентгенівському діапазоні не доходить до Землі. Порівнявши свої дані з результатами комп'ютерного моделювання, астрономи прийшли до висновку, що це випромінювання поглинається іонізованим міжзоряним газом, зокрема, іонами кисню.

Раніше вченим вже вдавалося виявити не такі крупні скупчення іонізованого газу. Так, в 2002 році інша група дослідників виявила баріонну матерію, провівши аналіз поглинання випромінювання квазарів в ультрафіолетовому спектрі.

Нова робота сприйнята астрономічним співтовариством позитивно. Деякі фахівці, проте, відзначають, що в минулому вже надходили помилкові повідомлення про виявлення недостаючої баріонної матерії. На їх думку, необхідна ретельна перевірка отриманої інформації. Якщо нові результати підтвердяться, то це буде доказом того, що сучасні уявлення про структуру міжгалактичного простору є правильними.

За інф. www.novosti-kosmonavtiki.ru

14.02.2009

Укладено детальну топографічну карту Місяця

Вперше укладено детальну топографічну карту поверхні Місяця з раніше недослідженими районами південного і північного полюсів за результатами польоту японського місячного зонда "Кагуя" (Kaguya). Також виявлено гравітаційні аномалії зворотної сторони Місяця. Про це йдеться в публікації у журналі Science, авторами якої є три групи японських учених.

Топографічна карта, авторами якої став Хіроші Аракі з Національної астрономічної обсерваторії Японії і його колеги з Японії, США і Німеччини, перша у своєму роді, оскільки описує поверхню супутника від полюса до полюса як на видимій стороні Місяця, так і на тіньовій його частині.

Карта, на якій показано деталі поверхні протяжністю в 15 кілометрів, складена за результатами роботи двох субсупутників. Перший з них, "Окіна", вимірював швидкість польоту "Кагуї", а другий субзонд — "Оуна" — з великою точністю визначав положення японських апаратів на орбіті Місяця.

Нові подробиці історії зіткнень Місяця з великими і малими небесними тілами відкрилися групі дослідників на чолі з Норіюки Наміки з Університету Киушу, які опублікували другу статтю в Science. Окрім кратерів ці зіткнення в період активного вулканізму залишили сліди і під поверхнею Місяця. Розгледіти їх вдалося лише завдяки дослідженню структури гравітаційного поля Місяця.
Учені також з'ясували, що найвища точка Місяця міститься на краю кратера Діріхле-Джексона поблизу екватора і піднімається над поверхнею на 11 кілометрів. Найглибша западина на Місяці — дно кратера Антоніаді (біля південного полюса), занурене на дев'ять кілометрів углиб місячній поверхні.

Група Наміки також виявила на тіньовій стороні Місяця негативні гравітаційні аномалії у формі кілець, усередині яких часто вдавалося розпізнати невеликі за розмірами позитивні аномалії. Дотепер залишається відкритим питання про походження цих позитивних аномалій. Вони можуть бути кратерами, що заповнені вулканічними базальтами, або застиглими породами мантії, які в результаті зіткнення піднялись до поверхні. Аналогічні кільця аномалій, проте, позитивних, виявлені у минулому на видимій стороні Місяця. Негативні кільцеві гравітаційні аномалії Наміки пов'язує з породами, що мають нижчу густину речовини.

За інф. www.novosti-kosmonavtiki.ru

08.02.2009

Телескопи нового покоління

У п'ятницю, 7 лютого поточного року, коли в Києві в славній Астрономічній обсерваторії Київського національного університету імені Тараса Шевченка відбулось урочисте відкриття мемориальної дошки "Київський меридіан", у світі астрономії відбулась ще одна знаменна подія: офіційно оголошено про співпрацю кількох організацій (серед них Гарвардський, Техаський, Аризонський університети) стосовно створення наземного гігантського магелланівського телескопа (The Giant Magellan Telescope, GMT) з діаметром дзеркала 24.5-метрів.
Таким має бути телескоп GMT. Фото з Todd Mason/Mason Productions

Зауважимо, робота над телескопом розпочалась у 2003 р., а про співпрацю формально оголосили у минувшу п'ятницю.

Згідно з оприлюдненими планами будівництво GMT розпочнеться у 2012 р. і завершиться у 2019 р. Телескоп буде встановлено в обсерваторії Лас Кампанас, що в Андах, Чилі. Повна вартість проекту має скласти 700 мільйонів доларів США.

За інф. www.universetoday.com

01.02.2009

Розпочато будівництво гігантського радіотелескопа

У Китаї відбулись офіційні заходи з нагоди початку будівництва 500 метрового радіотелескопа (Five-hundred-meter Aperture Spherical Telescope (FAST)), який дасть змогу астрономам виявляти на частоті 3 ГГц галактики й квазари на величезних відстанях від Землі.

Дзеркало нового телескопа збиратиме удвічі більше радіовипромінювання ніж це може робити нині 300 метрове дзеркало радіотелескопа обсерваторії Аресібо в Пуерто-Ріко. Окрім цього дзеркало китайського телескопа матиме цікаву властивість: можна буде змінювати його форму від сфери до параболоїда, що дозволить спостерігати широку ділянку (від точки зеніта до 40° по висоті) небесної сфери.

Такий вигляд буде мати дзеркало 500 метрового радіотелескопа.
Мал. з сайту Physicsworld.com.

Подібно до телескопа в Аресібо, новий радіотелескоп розмістять в природній угловині, яка схожа за формою до збираючої поверхні дзеркала, спрощуючи процес будівництва й облаштування нового астрономічного інструмента. Місце для будівництва радіотелескопа вибрали у відносно безлюдному районі Китаю, що буде сприяти режиму радіотиші.

Будівництво нового радіотелескопа планують завершити у 2014 р. й відкрити до нього доступ для астрономів з всього світу.

За інф. www.universetoday.com

29.01.2009

Новий об'єкт спостережень Космічного телескопа ім. Габбла
визначать шляхом голосування в інтернеті

У прес-релізі NASA повідомляється про те, що користувачам мережі Інтернет надано можливість визначити небесний об'єкт з метою вивчення його за допомогою телескопа Габбла.

Всім охочим пропонується зайти на сайт http://youdecide.hubblesite.org, де вони зможуть проголосувати за один з шести запропонованих об'єктів. Щоб голос зарахували, користувач має ввести адресу своєї електронної пошти. Всі, хто проголосував, автоматично стають учасниками лотереї, 100 переможців якої отримають плакати із зображенням об'єкта, що переміг в голосуванні.

До списку вірогідних цілей Космічного телескопа ім. Габбла потрапили такі кандидати. На першому місці — регіон посиленого зореутворення NGC 6634 в сузір'ї Стрільця. Далі розташувалися дві планетарні туманності (білі карлики, оточені хмарами іонізованого газу, що утворився після загибелі червоних гігантів) NGC 6072 в сузір'ї Скорпіона і NGC 40 в сузір'ї Цефея. Потім йдуть дві галактики NGC 5172 і NGC 4289. Замикають список дві взаємодіючі галактики Arp 274.

Огрганізатори цієї цікавої акції планують, що голосування триватиме до першого березня 2009 року. Фото небесного об'єкта — "переможця" голосування — з високою роздільною здатністю буде обнародувано у квітні поточного року в рамках міжнародного проекту "100 годин астрономії". За станом на 29 січня в голосуванні лідирували взаємодіючі галактики Arp 274.

За інф. www.novosti-kosmonavtiki.ru

26.01.2009

Старт ремонтної місії до Космічного телескпа ім. Габбла
намічено на 12 травня

На нараді, що відбулася у минулий четвер, в штаб-квартирі NASA визначено, що корабель багаторазового використання "Атлантіс" відправиться до Космічного телескопа ім. Габбла з ремонтною місією (політ STS-125) 12 травня поточного року. Цю дату й раніше називали як день старту, але як одну з імовірних. А зараз, схоже, на неї будуть орієнтуватись фахівці аерокосмічного відомства, готуючи зазначену місію.

За інф. www.novosti-kosmonavtiki.ru

21.01.2009

Марсіанська вода виявилася дуже чистою

Марсіанська вода, яка міститься у вигляді льодовиків у полярних регіонах цієї планети, виявилася дуже чистою. Про це повідомляє AFP з посиланням на прес-реліз Національного інституту наук про Всесвіт. Робота дослідників з'явиться у журналі Geophysical Research Letters.

Інформацію про чистоту льоду отримано за допомогою радара SHARAD, встановленого на борту марсіанського зонда NASA Mars Reconnaissance Orbiter. Результати спостережень дозволяють стверджувати, що полярний лід Червоної планети містить не більше п'яти відсотків домішок. Нагадаємо, сумарний об'єм цього льоду, за оцінками експертів, складає 2-3 мільйони кубічних кілометрів.

Полярні марсіанські відкладення у вигляді нашарувань льоду містять також невелику кількість пилу. Раніше важали, що лід на полюсах — це вуглекислий газ, який замерз. Дані, зібрані апаратом Mars Express в 2007 році, дозволили встановити, що значна частина відкладень є водяним льодом.

Зонд Mars Reconnaissance Orbiter стартував до Марса у 2005 році. У 2008 р. він завершив свою офіційну дворічну місію. Одним з найважливіших відкриттів, зроблених за допомогою зонда, стало виявлення покладів льоду під поверхнею в середніх широтах Марса. Інженери NASA сподіваються, що апарат зможе пропрацювати ще як мінімум два роки.

За інф. РОЛ/Космос (www.rol.ru)

17.01.2009

Розкрито таємницю магнітного поля Місяця

Учені з Масачусетського технологічного інституту встановили, що на ранньому етапі існування Місяць мав магнітне поле подібне до земного. Про це повідомляє служба новин Science NOW. Стаття дослідників опублікована в журналі Science.

Зазначений висновок зроблено на підставі результатів дослідження зразка місячного ґрунту, що був доставлений американськими астронавтами з Місяця в 70-х роки минулого століття. Спочатку камінь помістили в спеціальну ізольовану кімнату, де він пролежав декілька місяців. Це було зроблено для того, щоб із зразка зійшли "короткоживучі" магнітні поля, які виникли під час його зберігання на Землі.

Після цього камінь помістили в змінне магнітне поле і за допомогою високоточного роботизованого маніпулятора провели виміри параметрів магнітних "відгуків" в різних ділянках зразка. Аналіз зібраних даних показав, що у минулому камінь піддавався тривалій дії магнітного поля. Радіоактивне датування дозволило встановити часовий період — приблизно 4,2 мільярда років назад, тобто через 300 мільйонів років після формування Місяця.

Згідно з сучасними уявленнями, джерелом магнітного поля планет є тектонічна активність. У одних (наприклад, у Землі) поле утворюється у наслідок руху розплавленого металу в ядрі, а у інших (наприклад, у Марса) — є наслідком активності, що існувала в минулому.

До останнього часу існували дві гіпотези "намагніченості" Місяця. Згідно з однієї з них, короткоживучі магнітні поля виникають на поверхні в результаті зіткнення з космічними тілами. Згідно з іншою, у минулому в супутника Землі було рідке ядро. Нові результати учених підтверджують саме другу гіпотезу.

Результати американських учених укладаються в рамки найпопулярнішої гіпотези походження нашого природного супутника. Приблизно 4,5 мільярда років назад Земля зіткнулася з космічним тілом розміром з Марс. Це зіткнення "вибило" з нашої планети величезний шматок розплавленої матерії, з якого пізніше утворивсь Місяць.

За інф. www.novosti-kosmonavtiki.ru

15.01.2009

Сьогодні розпочнеться дводенна церемонія відкриття
Міжнародного року астрономії

Церемонія відкриття Міжнародного року астрономії відбудеться в Парижі 15-16 січня поточного року під егідою ООН, ЮНЕСКО та IAU (Міжнародний астрономічний союз).

На церемонію запрошено майже 600 учасників, серед яких видатні учені (зокрема лауреати Нобелівської премії), а також близько 200 молодих студентів з понад 100 країн, що беруть участь в проведенні Міжнародного року астрономії.

Серед запрошених й делегація українських астрономів.

14.01.2009

Встановлено, що час утворення газових планет-гігантів менший, ніж вважали раніше

Нові спостереження показують, що час формування газових планет-гігантів в зоряних системах в два рази менше, ніж вважалося раніше. Про це йдеться в прес-релізі, опублікованому на сайті Гарвардського університету, співробітники якого брали участь в дослідженні.

В рамках дослідження астрономи використовували інформацію про зоряне скупчення NGC 2362, зібрану телескопом Spitzer. Вік більшості зір, що входять в скупчення, становить близько п'яти мільйонів років.

Учені встановили, що навколо багатьох із зір йде процес утворення планет. При цьому всі зорі масою біля однієї сонячної вже позбулися своїх протопланетних дисків — газопилових утворень, які є джерелом будівельного матеріалу для газових гігантів.

Раніше вважали, що подібні диски присутні навколо зір в два рази довше — близько 10 мільйонів років. Нові результати, таким чином, "заганяють" процес формування молодих юпітерів в дуже вузькі рамки — планета повинна досягти "зрілості" (за словами дослідників) за якісь 2-3 мільйони років. Для порівняння, у Землі й інших "кам'яних" планет Cолнечной системи час "дозрівання" становиво приблизно 20-30 мільйонів років.

Учені відзначають, що процес формування газових планет-гігантів має бути дуже ефективним, оскільки протікає настільки швидко за космічними мірками. При цьому він не є рідкістю у Всесвіті — на сьогодні виявлено декілька сотень екзопланет, більшість з яких є газовими гігантами.

За інф. www.universetoday.com

01.01.2009

Учені виявили в центрі Молочного Шляху другу чорну діру

Астрономи встановили, що, ймовірно, навколо надмасивної чорної діри в центрі Молочного Шляху обертається чорна діра середньої величини. Робота учених з'явиться в журналі The Astrophysical Journal, а її препринт доступний на сайті arXiv.org.

Згідно з сучасними уявленням в центрі Молочного Шляху міститься надмасивна чорна діра (Стрілець А). Одним з невирішених питань астрономії є пояснення наявності навколо неї великої кількості молодих зір. Річ у тому, що гравітаційна дія діри не дозволяє утворюватися зоряним "зародкам" — хмарам газу, з яких потім народжуються зорі (хоча недавно з'являлася інформація, що умови в околицях чорних дір не такі екстремальні, як вважали раніше). Це може означати, що зорі, очевидно, утворилися в іншій ділянці Галактики і тільки потім потрапили в околицю чорної діри.

Іншим феноменом є майже хаотична орієнтація орбіт зір поблизу чорної діри щодо площини екліптики Галактики.

Комп'ютерне моделювання дозволило встановити, що всі ці явища добре пояснюються наявністю чорної діри середньої маси (існування цих об'єктів до цих пір не доведене), яка обертається навколо Стрільця A. Маса об'єкта складає близько 1500 сонячних. Саме гравітація діри "притягає" зорі з довколишніх скупчень і приводить до складної орієнтації орбіт.

Суть попередньої гіпотези, за допомогою якої пояснювали зазначені вище проблеми, зводиться до такого: молоді зорі є останками подвійних систем, які наблизилися до Стрільця A на дуже близьку відстань. Слабким місцем цієї гіпотези є наявність постійного "джерела" подвійних систем, якого до цих пір не виявлено.

За інф. www.novosti-kosmonavtiki.ru

 

 

Банер журнал Вселенная

Свіже число журналу "Наше небо. observer"
E-mail автора сайту
Головна сторінка : Документи : Методика : Інфотека : Астроновини : Наше небо : Форум
Дизайн і розробка сайту: ВЦ "Наше небо", 2006